Чомусь у наш час зовсім не прийнято пекти вдома хліб. Мені це зовсім не зрозуміло і навіть дивно. На мене – це майже чарівне заняття… навіть якщо цей хліб і не з дріжджового тіста, а так, зовсім запросто замішаний тільки на муці й воді… Тим більше дивно, коли з такого прозового набору продуктів і в звичайнісінькій духовці або на плиті виходить справжнісінький, чудово смачний хліб чи коржик.
Якщо ви жодного разу не намагалися випекти хліб, обов'язково спробуйте це зробити. І почніть з лаваша. З тонкого вірменського. Того самого, який можна використовувати не тільки як хліба, але і для виготовлення настільки популярних нині закусочних рулетиків з різними начинками та для всіляких пирогів з тонким лавашем замість тіста.
Тому сміливо пропоную вам сьогодні рецепт саме такого лаваша, пекти який будемо на сковороді. Це швидко, цікаво, продуктів, як і належить найдавнішому хлібу, вимагатиме мінімум, результат і сам процес (особливо, коли коржик на сковороді почне дихати і розшаровуватися на два найтонші шари) просто повинні якщо не захопити, то щонайменше зачарувати. А смак коржі я описувати навіть не буду… на кшталт «ну хто ж не знає старого Крупського?..» Смак саме той, що й має бути у вірменського тонкого лаваша, хоч не з тандира.
Отже, ви наважилися? Та й правильно!
Беремо : на 3 склянки просіяного борошна – 1 склянка гарячої (це ключове в нашому випадку слово) води і по чайній ложці солі (це єдиний відступ від стародавніх правил, коли лаваш був зовсім прісним, але смак таки в пріоритеті, так що сіль кладемо без докору сумління). Все!
У гарячій воді розчиняємо сіль і додаємо отриманий майже розчин просіяне борошно. Замішуємо досить туге тісто. Яке з усією нашою любов'ю та ніжністю трепетно вимішуємо до гладкості та однорідності. Вимішується тісто швидко та просто. Мабуть, завдяки тому, що вода використовується гаряча, воно дуже швидко перестає липнути до рук, що, звичайно ж, вкрай полегшує нам наше завдання. Особисто мені ще не вдалося не одне подібне тісто зіпсувати сумлінним вимішуванням. Роблю я це хвилин 7-10. Мну, розкочую, завертаю, розтягую, витягаю, знову збираю… Коротше, насолоджуюся. Потім скачуємо тісто в кульку, під миску, і хвилин на 20-30 відпочити… полежати… подумати… розслабитися… помріяти (це про тесті… ви й самі придумаєте чим зайнятися тим часом).
Тісто, що відпочило, нам залишиться тільки розділити на невеликі порції (штук 10-12), це залежить від величини сковороди, на якій ви плануєте випікати. Кожну «порцію» підкочуємо в кульку, яку потім розминаємо спочатку руками, а потім качалкою в найтонший коржик. Якщо ви вирішили розкотити відразу всі кульки і тільки потім їх смажити, то заощадити місце на столі вам допоможуть високі склянки з негострими краями або перевернуті на попа, на які ви можете «розвішувати» підготовлені коржі, що розкотили, чекати своєї черги для смаження. А можна й так: поки смажиться один лаваш, розкочувати інший, але треба пам'ятати, що смажаться коржики дуже швидко. На добре розігрітій сухій сковороді – буквально по парі хвилин на одній стороні, поки на нижній стороні коржики не почнуть з'являтися дуже характерні круглі засмаглі острівці.
І кілька хвилин на іншому боці. Ось тут-то починається сама насолода … Коржик починає дихати, пузиритися, розшаровуватися … Коротше – це чисте захоплення. Хоча б заради цього видовища треба спробувати спекти ці коржики.
Готовий коржик знімаємо на чистий рушник, оббризкуємо його чистою водою і накриваємо другою стороною рушника. Так випікаємо і складаємо чаркою всі інші коржики.
До речі, вони можуть зберігатися кілька днів. Їх навіть можна заморозити та відтавати за потребою, смаку вони не втратять. Але навіщо ці складності? Треба їсти відразу, з сиром, зеленню, вином… А ті, що залишилися, згорнути рулоном, прибрати в пакетик і… Дітям бутерброди до школи, на сніданок обсмажити з загорнутим усередину яйцем, на вечерю рулетиків з червоною рибкою наробити… Або типу пиріжок лазаньї з м'ясом і грибами зрозуміти…
Коротше так нам однієї порції випечених лавашів і не вистачить може! Тож приємного вам апетиту!