Найбільш обговорювані збірки сезону весна-літо 2026 перевіряють на стійкість наше відчуття стилю та межі пристойності. Чи витримаємо? Спеціально для Vogue Ukraine в цій темі розбирався Ельдар Шеріфов.
Tom Ford
Реклама.
Фаворит знавців та один з найбільш елегантних джентльменів у світі моди, французький кутюр’є колумбійського походження Гайдер Акерманн був призначений на посаду креативного директора Tom Ford у 2024 році. У березні минулого року він показав дебютну колекцію в затишному салоні на Вандомській площі в Парижі.
Відкривала дефіле група манекенниць у барвистих тренчкотах з лакованої перфорованої шкіри. Витончені та загрозливі у своїй бездоганності, вони були схожі на героїнь технонуару, десь між “Тим, хто біжить по лезу” та “Матрицею”. Перфорована шкіра “розкривалася” у русі, демонструючи захопленій публіці контури оголеного тіла. Візерунок розрізів нагадував стільниковий папір для обгортання крихких предметів. Ймовірно, таким чином чуттєвий та провокаційний творець натякав, що вбрання – лише зваблива, але оболонка, а живе тіло може і повинно існувати без неї.
У сексуально напруженій колекції Tom Ford дизайнер представив шкіряну білизну та “мереживо”, а також напівпрозору офісну форму. Наче ставив питання: хто в цій грі у напіввідвертість є об’єктом, а хто суб’єктом: спостерігач, що дивиться, чи той, у чиїх руках спокуса?
Свою першу і водночас останню колекцію для Versace Даріо Вітале презентував у жовтні в Мілані. Вона звертається до суспільної дискусії про межі сексуальності: у виконанні кутюр’є ця тема звучить дуже прямолінійно, навіть зухвало. Сміливе й різке повернення до ідей засновника Дому Джанні Версаче сприймалося не стільки як апеляція до архівів Versace, скільки як відсилання до насиченої подіями та пристрастями біографії самого модельєра. У дитинстві він часто бував у майстерні матері, яка шила для жінок, які робили ставку на відверту тілесність. Не дивно, що Джанні виріс гедоністичним, вульгарним (від лат. vulgaris – “народний”) і спраглим до життя – так можна охарактеризувати й яскраву та сексуальну колекцію Вітале.
Versace
Спірна мода 1980-х стала відправною точкою для дизайнера: зухвалі шкіряні куртки, кольоровий денім, спортивний одяг та густо інкрустовані кристалами та камінням бра і бюстьє. Вітале вдався до омажу роботам французького дизайнера-класика Поля Пуаре – у його вправних руках це не виглядало ані випадковим, ані недоречним. Сам Пуаре був відомий розкішними та галасливими вечірками – та жагою до чуттєвого життя загалом. Цей епікурейський підхід добре корелює з історичними кодами Versace.
Не відзначився скромністю та стриманістю й дебют нідерландського дизайнера Дюрана Лантінка на подіумі Jean Paul Gaultier. Як і робота Вітале у Versace, перша колекція Лантінка для французького Дому викликала різні думки в модній спільноті – що з огляду на творчу спадщину самого Готьє радше закономірність, ніж виняток з історії бренду.
Джерелом натхнення для Лантінка стали його уявлення про всесвіт та рефлексія на творчий спадок Жан-Поля Готьє. Новий креативний директор адаптує сюжет про скандальну тілесність на власний смак – використовуючи фірмовий тромплей та алюзії на оголену шкіру (у його виконанні буквально – у вигляді трико з анатомічним принтом роздягненого тіла) і силуети підкреслено деформованих пропорцій. Показ став вірусним у соціальних мережах, а дебютанта Лантінка прозвали новим enfant terrible.
Jean Paul Gaultier
“Погані хлопці” – улюбленці індустрії. Нікому не вдавалось кокетувати з цим амплуа краще, ніж британцю Александру Макквіну. У знаковій колекції Nihilism 1993 року він показав бамстери – штани з екстремально заниженою талією, які викликали фурор і зробили бунтівного дизайнера зіркою. Більше ніж 30 років потому теперішній креативний директор McQueen, ірландець Шон Макгір, повертає бамстери на подіум. Джинси, міні- та мідіспідниці, шорти карго й навіть мереживні штани з ефектом деграде на шкіряному поясі, у яких виходила супермодель Алекс Консані, за задумом дизайнера оголюють нижню частину спини й відкривають глядачеві поперек. Продовжуючи дослідження тіла, він звертається до білизни та корсетів, які вміло поєднує зі шкіряними спідницями та костюмами, скроєними за мотивами історичної військової форми. Хіба не фетиш?
Повернення в моду оголеного тіла, яскравих акцентів та відверто сексуального вбрання свідчить не лише про візуальну втому від мінімалізму, який переважав останні декілька років, а й про стан сучасного світу. Хаос та розчарування в реальності змушують дизайнерів звертатися до моди як до інструменту ескапізму і засобу виховання мрій – не тільки екзистенційних, а й дуже чуттєвих. У світі, де так швидко зникають сталі норми та звичні орієнтири, вони вдаються до відкритої провокації – щоб ми, публіка, відчули себе живими.