Фото ілюстративне. © Getty Images Дві роботи українських митців кіно потрапили до центральної програми з пів сотні стрічок.
Дві українські кінострічки потрапили до Інтернаціонального змагання фестивалю малометражного кіно в Обергаузені, в Німеччині. Мова йде про кінотвори “Відкритий світ” Романа Хімея та Яреми Малащука і “Я не зникаю” Неллі Шилової. Загалом до програми відібрали 50 кінокартин з 36 держав, проінформували на офіційному вебсайті кінофестивалю.
Дане змагання виступає найбільшою та найдавнішою частиною фестивалю. З 50 відібраних робіт 28 будуть показані як світові прем’єри. Програма охоплює різноманітний спектр робіт — від авангардних до класичних художніх фільмів, а одними з провідних тем стали міграція і заслання.
Інтернаціональне змагання в Обергаузені розглядається як платформа для кінематографічних одкровень. Демонстрація у цій частині часто стає початком для майбутньої участі фільмів у великих кінооглядах, в тому числі і у відборі на нагороду “Оскар”.
Як повідомляє “Українська правда”, у відеопроєкті “Відкритий світ” творці вивчають теми депортації, спогадів та технологічного опосередкування. У центрі розповіді — український переселенець, котрий за допомогою зміненого робота, створеного для воєнних цілей, віддалено “повертається” до власного дому.
Творчий тандем Романа Хімея та Яреми Малащука працює з відео, інсталяціями та перформансом. У власних роботах вони досліджують перетини документального та ігрового кіно, а також вплив постімперської дійсності на українське суспільство.
“Я не зникаю” є дебютною роботою Неллі Шилової. Це ліричний фільм-есей про жінку, котра після смерті від російської ракети опиняється у стані між буттям і небуттям. Головна героїня перебуває у своєрідній “причистці” ірландської глибинки.
Інтернаціональний фестиваль короткометражного кіно в Обергаузені відбувається з 1954 року. Щорічно він збирає кіномитців з понад 40 країн і вважається одним із важливих майданчиків для розвитку короткого метру.
Раніше Французька фірма ARTE France Cinéma приєдналася до створення анімаційного документального фільму “Червона зона” української режисерки Ірини Цілик. Стрічка розповість про життя в Києві в часи війни крізь особисту історію авторки.