Коли Поль Пуаре зіткнувся з Dior
Незважаючи на те, що дебют Джонатана Андерсона для Dior відбувся ще минулого сезону, ми продовжуємо із особливою увагою стежити за новими експериментами дизайнера, які він вправно інтегрує в культову естетику французького дому. Так, у рамках Паризького тижня моди Menswear креативний директор бренду презентував свою другу колекцію для чоловічої аудиторії, яка, щиро кажучи, виявилася не менш захопливою, ніж попередня.
Цього разу Джонатан Андерсон звернувся не до архівних матеріалів Dior, з якими активно грав у сезоні весна-літо — 2026, а до творів іншого кутюр’є, який уславив авеню Монтень, — Поля Пуаре. Таким чином, ірландець прагнув об’єднати два абсолютно протилежні коди: архітектоніку Dior із драпірованими силуетами свого натхненника.
«Мені імпонує ідея поєднання цих двох несхожих ландшафтів, – поділився він у прев’ю. — Dior створив структуру, а Пуаре її прибрав».
Відправною точкою для дизайнера стала бузкова сукня, яку Поль колись придбав у вінтажному магазині. Саме з неї й розпочалося шоу: на блискучий подіум вийшов манекенник, одягнений у яскраву блискучу річ, повністю вкриту паєтками. Її Джонатан Андерсон запропонував поєднати з прямими висвітленими джинсами, ременем із золотою пряжкою, принтованим взуттям і великою сумкою.
Далі колекція розгорталася як низка модних перетворень, де знайомі коди Dior свідомо втрачали рівновагу. Андерсон грав із кравецькою точністю, змінюючи пропорції: укорочені Bar-жакети з «пісочним годинником» у твідовій гусячій лапці чи з поношеного деніму зміщували акценти майже під пахви, а фраки з кабельного трикотажу та щільної овчини балансували на межі офіційного та практичного.
Не обійшлося й без навмисних стилістичних викликів: флуоресцентні жовті перуки, гіпероб’ємні пуховики та асиметричні спідниці на запах відсилали до авангардних подіумів. Хоча сам Андерсон скоріше звертався до спадщини Джона Гальяно — ще одного дизайнера Dior, який вмів перетворювати покази на шоу.
Втім, попри весь цей модний екстрим, колекція вийшла надзвичайно гармонійною. Поруч із концептуальними образами з’явилися цілком комерційні рішення: твідові костюми з трохи зміщеною лінією плечей, блискучі трикотажні вироби та широкі джинси. Сам дизайнер зізнався, що для нього Dior — це передусім про моду, фантазію та гру, а не про передбачувані силуети. І, здається, саме ця відвага та небажання діяти за планом стали головною рушійною силою його нового Dior.
