Фото ілюстративне. © Getty Images Кінострічки підкреслюють згубні наслідки освоєння Марса, епідемії та науково-технічного розвитку.
Деякі побоювання та сподівання кінематографії минулого сфокусовані конкретно на 2026 рік. У науково-фантастичних картинах різних періодів він уявляється періодом лих, суспільних розколів і технологічних ризиків. Огляд даних фільмів від The Guardian демонструє, які перестороги індустрія розваг висувала для нашої сучасності.
Голлівуд зрідка зображував 2026 рік стабільним або безпечним. Навпаки, в кіно цей відрізок часу найчастіше асоціюється з всесвітніми катастрофами, руйнуванням соціумів чи моральним занепадом, пов’язаним з науково-технічним прогресом.
Одним із таких зразків є кінофільм “Дум” 2005 року за мотивами комп’ютерної гри Doom. За фабулою, саме у 2026 році людство знаходить прохід до давнього міста на Марсі та створює там дослідницький центр. Незважаючи на те, що подальші події, пов’язані з мутаціями та небезпеками для людства, розгортаються згодом, цей сценарій парадоксально підриває прагнення сучасних техно-мільярдерів щодо легкої колонізації.
Замість тріумфу людства та “запасного аеродрому”, відкриття стає початком потаємної загрози. Інші кінострічки на зразок “Привиди Марса” або “Червона планета” показують, що сусідня планета — це скоріше пастка, ніж новий безпечний притулок. Кінематограф систематично розвінчує ідеалізований образ космічної експансії, застерігаючи від надмірного оптимізму.
Кіновсесвіт Marvel пропонує свій погляд на 2026 рік. Через заплутану внутрішню хронологію низка епізодів у фільмах і серіалах формально припадає саме на цей рік. Частина з них, наприклад, “Вартові Галактики 3” або “Марвели”, майже не пов’язані із Землею.
Натомість інші проєкти, зокрема, телесеріал “Таємне вторгнення” та фільм “Людина-мураха та Оса: Квантуманія”, демонструють хаотичний світ після численних лих. У цьому всесвіті 2026 рік виглядає часом накопичених криз, важливість яких стає зрозумілою лише згодом.
Більш песимістичне бачення пропонує кінофільм “Світанок планети мавп” 2014 року. За фабулою, саме до 2026 року вірус винищує значну частину людства та одночасно підвищує інтелект мавп. Хоча реальна пандемія COVID-19 не спричинила зображеного у кіно краху цивілізації, ця візія глобальної катастрофи сьогодні сприймається особливо гостро та тривожно.
Стрічка акцентує на неминучості конфлікту, адже завжди знайдуться ватажки, які маніпулюють найгіршими інстинктами натовпу. Автори наголошують, що навіть відверті наміри миротворців часто виявляються безсилими перед природою агресії, незалежно від того, хто її виявляє — люди чи мавпи.
Найбільш значущим кінематографічним образом 2026 року залишається “Метрополіс” Фріца Ланга, який вийшов у 1927 році. У цьому німому кінофільмі майбутнє постає як місце разючої соціальної нерівності, де еліти живуть у хмарочосах, а робітники тяжко працюють під землею.
Це бачення влучно перегукується із сьогоденням, де технологічний прогрес і корпоративний хайп навколо штучного інтелекту часто приховують знецінення фізичної праці та перевтому. “Метрополіс” поєднує теми автоматизації, класового конфлікту та страху перед технологіями. Разом з тим кінострічка пропонує оптимістичну, хоч і наївну, ідею примирення через співчуття, а не політичні рішення.
У сукупності ці фільми не дають єдиного прогнозу на 2026 рік. Однак всі вони свідчать про постійну недовіру до науково-технічного прогресу без суспільного балансу та відповідальності.
Розкритикований у свій час кінофільм “Джонні Мнемонік” 1995 року на диво точно спрогнозував сучасну еру штучного інтелекту та мозкових імплантів. Кінострічка зобразила технології, схожі на розробки Neuralink і масштабні дата-центри, задовго до їх реального виникнення. Крім того, автори застерегли про загрозу “цифрової амнезії”, коли легкий доступ до даних поступово витісняє власну пам’ять людини.