Військові паради проводились у Радянському Союзі регулярно. Щороку Червоною площею у Москві проходили десятки військових машин. Серед іншого широкому загалу та іноземні спостерігачі могли побачити навіть грізні ракетні комплекси! Звісно ж, показував на заходах Радянський Союз далеко не всі. Ось кілька найгрізніших, найкорисніших і найцікавіших творінь радянського інженерного генія, що так і не показали на Червоній площі.
Союз завжди славився своєю артилерією.
Самохідні артилерійські установки 2С7 “Півонія”, 2С7М “Малка” калібру 203 мм, 152-мм установки 2С5 “Гіацинт-С”, а також самохідні міномети 2С4 “Тюльпан” ніколи не демонструвалися на парадах під час перебування Радянського Союзу. І це незважаючи на те, що якісь «Півонії» і «Гіацинти» ґрунтовно прописалися в Радянській армії ще в 1975 році, а «Тюльпани» були прийняті на озброєння і того раніше – в 1971. Очевидно пов’язано це було з тим, що в момент часу всі перелічені системи перебували на передньому.
Багато людей просто не показували
Не показували на парадах у СРСР і грізну САУ «Мста-С», яка на момент часу була вершиною конструкторської думки у сфері самохідної ствольної артилерії. З’являтися на парадах перелічені установки стали лише після катастрофи Радянського Союзу. Винятком став «Гіацинт», який був продемонстрований широкому загалу у 1990 році. На цьому фоні особливо іронічно, що однією з перших показали у 1995 році саме найбільш досконалу установку, а саме 2С19 «Місця».
Все-таки це купол Батьківщини.
Загалом установки ППО досить часто з’являлися на червоній площі. Якісь “Стріли”, “Оса”, “Шилка” не були секретом для радянських громадян. Однак, були у військах протиповітряної оборони та установки, які тривалу годину залишалися практично таємними. Як і у випадку з самохідною артилерією, громадянам не показувалися найсучасніші та найдосконаліші машини. Так, ЗРК «Бук» з’явилася у радянських ПВО лише 1980 року. Комплекс «Тор» прийняли на озброєння у 1986 році, а нині широко відома «Тунгуска» охороняла рідні небеса з 1982 року.
Більшість техніки була секретною.
Вперше на парадах вся перерахована трійця виникла лише після розпаду країни Рад. Подібна секретність була зовсім не якимось самодурством військових. Справа в тому, що багато речей про технічні характеристики машини можна отримати вже за оцінкою зовнішнього вигляду. Особливо коли йдеться про різке розвиток сімейства. Так, наприклад, у ранніх радянських установок «Куб» не було власної РЛС, тоді як у досконаліших «Бук» уже було.
Грізне встановлення.
Система реактивного залпового вогню “Град” неодноразово з’являлася на Червоній площі у роки радянської влади. Проте, найдосконаліші розробки у цій галузі тодішнє керівництво відкривати світові не поспішало. Наприклад, про існування 300-мм пристроїв 9К58 «Смерч» довгий час знали лише військові. Заради справедливості, на озброєння цю РСЗВ ухвалили досить пізно. У війська перші «Смерчі» пішли лише 1987 року. Тож цілком ймовірно, що за кілька років цю грізну машину широкому загалу б таки показали.
Весь світ у потерті… але потім.
У ході парадів Радянський Союз досить активно демонстрував різноманітні ракетні комплекси. Звичайно, справжні ракети центром Москви ніхто не возив, це були муляжі. Проте, водночас, були в країні такі ракетні комплекси, які не поспішали показувати навіть власному населенню. Одним із таких був прийнятий на озброєння у 1976 році РСД-10 «Піонер». Належала ракетна установка до сімейства комплексів середньої дальності. На озброєнні «десятка» протрималася аж до 1991 року, доки не була списана в брухт у рамках сумнозвісної угоди про ліквідацію РСМД.
Найкорисніша з машин.
Спеціальна та саперна техніка не часті гості на різноманітних заходах. А зря, адже і в цьому сімействі є ціла плеяда відверто цікавих машин. Чого тільки варте радянське самохідне встановлення реактивного розмінування УР-77 «Метеорит». Збудували цю машину ще 1978 року на базі САУ «Гвоздика». Призначалася УР-77 для створення безпечних коридорів у мінних загородженнях. Для цього машина вистрілювала біля бік небезпечної ділянки 90-метровим рукавом, начиненим приблизно 700 кг вибухової речовини. Завдяки ракетним прискорювачам рятівний шланг можна було відправити у політ на дистанції до 500 метрів. Що цікаво, використовуються «Метеориті», що залишилися, до цього дня! При цьому на парадах встановлення жодного разу не з’являлося.
А ось цікаве відео з нашого каналу – переосмислення МіГ-29, яке перевершило оригінальну модель майже за всіма параметрами:
Протягом теми читайте про чудеса Країни сонця , що сходить: 10 найдивніших і незвичайних «японців».
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *