«Дефіцит – дефіцитом, а бути красивою ніхто не запретить», – саме так міркували радянські жінки, які щосили намагалися виглядати модно, стильно, доглянуто, навіть незважаючи на те, що в країні був далеко не найпростіший період. Про те, як громадянки наводили красу і які їх чекали сюрпризі, – далі у статті.
Радянська перукарня. Фото: i.pinimg.com.
На жаль, Радянський Союз не міг похвалитися розкішними б’юті-салонами з величезним розмаїттям косметичних засобів та процедур доступних зараз. Однак послуги зі зміни образу надавали звичайнісінькі перукарні, майстри яких охоче бралися за будь-який експеримент. Та ось тільки результат не завжди виправдовував очікування і міг спричинити низку непередбачуваних наслідків, іноді й зовсім плачевних. Але, як кажуть, краса потребує жертв. Втім, давайте згадаємо, як це було, адже в парикмахерських можна було не лише змінити зачіску та зробити манікюр, а й поговорити про життя, знайти подруг за інтересами і навіть придбати парфум чи туш.
У радянських перукарнях надавали досить велику низку послуг. Фото: i.pinimg.com.
Незважаючи на те, що жити за часів СРСР було не так просто, радянські перукарні надавали досить велику низку послуг як жінкам, так і чоловікам, а іноді навіть дітям. До списку входили чоловічі стрижки від класичних до модельних і під машинку; жіночі – з урахуванням всіх побажань та запропонованих варіантів, а було їх не так вже й багато: від класичних до каскаду, каре та «стильних» на ті часи коротким. Були і дитячі стрижки з урахуванням віку дитини та її особливостей.
За часів Радянського Союзу, незважаючи на дефіцит та непрості часи, можна було в перукарні зробити не лише фарбування, зачіску, укладання, а й завивку. Фото: bing.com.
Також у парикмахерах пропонувався догляд за бородою та вусами (голення небезпечною бритвою із застосуванням гарячого рушника та густої піні, а також корекція – надання форми та підрівнювання). До того ж у прейскуранті можна було знайти не тільки популярну на ті часи хімку і укладення, а й начоси, що користуються величезним попитом перед святами. Було і фарбування в один тон (використовувалася фарба «Горобина», басма, хна), і освітлення волосся та тонування сивини. Маски з яєць, кефіру, реп’яхової та касторової олії, ополіскування уксусом, миття голови з використанням вітчизняних шампунів та бальзамів – також користувалося популярністю серед радянських жінок.
Послуги були на будь-який смак та гаманець. Фото: bing.com.
Крім того, радянські чоловіки та жінки охоче ходили і на лікувальні процедури, що включають масаж голови для стимуляції росту волосся, втирання спеціальних лосьйонів, лікування лупи тощо. Також перукарні пропонували і косметичні послуги, такі як фарбування брів і вій, догляд за обличчям (різні маски та парові ванни); манікюр та педикюр, а також епіляція обличчя за допомогою пінцету чи нитки.
Для комфорту зали були поділені на чоловічі та жіночі зони. Фото: rbth.com
Як правило, для більшого комфорту зали у парикмахерських лавах були поділені на зони: чоловіча, жіноча та дитяча. Потрапити до майстра можна було за записом чи талоном, якість послуг варіювалася від майстерності спеціаліста та цін на послуги. Атмосфера, що панує всередині досить небагато мала, тому за бажання можна було відпочити, погортати журнал «Робітниця», почитати газети чи подивитись на стенди із зразками новомодних стрижок та укладок (тільки в елітних парикмахерських).
Радянський автомат з парфумами. Фото: google.com.
Вийти з радянської перукарні запашним – свята праворуч. Пов’язано це було з тим, що дозволити собі цілий флакон (або кілька) парфумів міг не кожен, а від пахнути смачно – хотілося всім. Тому багато чоловіків і жінок користувалися спеціальним автоматом з парфумом, що стоїть на вході до перукарні. Нагадував він телефонну будку, на якій було зеркало і апарат, що розбризкує аромат від популярного на той час «Шипра» до «Червоної Москви» та «Польоту». Коштувало це задоволення п’ятнадцять копійок, не так уже й дешево для радянських громадян, проте результат перевершував усі очікування, адже шлейф, що тягнеться по п’ятах, залишав по собі ще довге нагадування, яке навіть на свіжому повітрі вивітрювалось не відразу.
Іноді результат не виправдовував очікування. Фото: pinterest.com.
Іноді через недосвідченість майстрів багато жінок буквально вибігали з перукарень зі сльозами на очах. І добре, якщо це була лише парочка порізів на пальцях, все ж таки краще, ніж перепалене волосся під час фарбування або хімчисткою завивки, які відвалювалися на очах, залишаючись у руках перукарки. Пов’язано це було з тим, що перекис водороду та інші косметичні засоби, вступаючи в реакцію один одного, давали абсолютно інший результат, причому реально плачевний. Та ось тільки проблема в тому, що ні перукар, чи не сам заклад не несли за наслідки жодної відповідальності, адже на все була одна відмовка «хто ж знавши, що так буде» і далі просто все розводили руками, окрім громадянки, яка прийшла за кардинальними змінами.
Деякі перукарки любили ставити експерименти. Фото: google.com.
І тут саме собою напрошується питання, невже за радянських часів перукарки були настільки безрукими, що не могли нормально пофарбувати клієнта чи зробити хімічну завивку на совість? Відповідь проста – вся справа в тому, що у зв’язку з дефіцитом та нікчемною різноманітністю фарб, багато перукарів любили експериментувати, тому часто вдома готували фарби власного виробництва, додаючи урзол, який насправді призначався для фарбування шкіри та меху на виробництві. А скільки ще було таких креативних особистостей, котрі змішували все, що завгодно – нікому не відомо.
Радянські жінки також піддавалися модним віянням. Фото: bing.com/images/search.
Споконвіку, кожна жінка прагнула до того, щоб завжди і скрізь виглядати на мільйон, тому багато жінок слідували модним тенденціям, незалежно від того, в яку епоху вони жили. Винятком не стали і радянські красуні, які любили наслідувати вітчизняних та зарубіжних актрис, що мелькають на екранах телевізорів. У результаті більшість поголовно виходила з перукарні радикальними блондинками або пекучими брюнетками, не гидували і хімічною завивкою з пишними кучерями, а також бабетою та стрижкою сесон.
За модою гналися навіть ті, хто не міг дозволити собі похід до перукаря.
За радянських часів жінки йшли нарахні хитрощі, щоби бути красивою. Іноді такі лайфхаки оберталися трагедією. Фото: sun9-59.userapi.com.
Тому жінки примудрялися в домашніх умовах освітлити волосся за допомогою перекису водороду, а також самостійно зробити завивку. Багато хто примудрявся використовувати пиво, сахарну воду і навіть рентгенівські знімки, розчинені в ацетоні як стайлінг для волосся. І поки перші накручували саморобні бігуді на пасмі, змочені пивом чи сахарною водою, інші – фіксували зачіски за допомогою пекельної суміші з ацетону та рентген знімків. Були й ті, хто використовував паяльник замість плойки, особливо на ура йшов дев’ятнадцятимиліметровий – з ним локони виходили фантастично рівними, пружними та гарними.
У перукарні жінки приходили попліткувати і відпочити. Фото: i10.fotocdn.net.
Найчастіше, радянські жінки ходили до перукарні не лише для того, щоби поправити зачіску чи обновити манікюр, а й заради спілкування. Більшість обговорювала новини, події у країні та життєві проблеми не лише з перукаркою чи манікюршою, а із сусідкою по кріслу. В результаті за годину процедури громадяночки дізнавалися багато нового і цікавого, ділилися враженнями, обговорювали рецепти, заготівлі на зиму, покупки, відпустку, дозвілля, плаття, куплену сусідкою, планували наступні візити та звички, перемивали кістки або спільним знайомим, або колегам та родичам. Як кажуть, все у найкращих традиціях.
У наступній статті читайте про те, навіщо радянські громадяни вишиковувалися в кілометрові черги , жертвуючи вільним часом і сном і чому більшість цих речей вважалися справжнісінькою розкішшю.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *