Італійський кінематограф подарував світові не тільки такі шедеври, як “Солодке життя”, “Велика краса” або “Чочара”, але й познайомив із чудовими актрисами, що стали символами безкомпромісної жіночності й вишуканості. Напередодні Vogue World: Milano, головної модної події цієї осені, розповідаємо про найяскравіших з них.
Софі Лорен
Софі Лорен цього року виповнюється 92 роки, і вона є іконою не тільки італійського кінематографу, а й світового. Актриса має безліч нагород, серед яких два “Оскари”, п’ять премій “Золотий глобус”, статуетки з Венеції, Канн і Сан-Себастьяна. Секс-символом італійського кінематографу вона стала вже в середині 50-х років, адже перші її ролі в кіно були досить відвертими. Першу увагу критиків вона привернула у 1954 році за роль у трагікомедії “Золото Неаполя”. Зняв її режисер Вітторіо де Сіка, з яким потім вони створили такі шедеври, як “Чочара”, “Соняшники”, “Вчора, сьогодні, завтра”.
Моніка Беллуччі
Моніка Беллуччі прийшла в кінематограф зі світу моди. Щоб мати можливість сплачувати за навчання, юна Моніка пішла працювати моделлю й швидко досягла успіху, знімаючись для Dolce & Gabbana, Amica, Valentino і Vogue. Однак амбітна італійка вирішила не просто позувати в кадрі, а й продемонструвати свій акторський талант. До того ж вона ніколи не боялася складних ролей, зокрема й зі сценами насильства. Найвідоміші фільми за участю прекрасної Моніки — “Незворотність”, “Малена”, “Страсті Христові”, “Твін Пікс”.
Джина Лоллобриджіда
Зніматися в кіно Джина Лоллобриджіда, яка мріяла стати скульптором або оперною співачкою, почала відразу після закінчення Другої світової війни. У 46-му на екрани вийшло кілька фільмів з її епізодичною участю, потім вона привернула до себе увагу як учасниця конкурсу краси “Міс Італія”, а справжній успіх прийшов до Джини у 1952 році. Доленосною для неї стала роль Аделіни в стрічці “Фанфан-Тюльпан”, після якої в неї відкрилися голлівудські перспективи й з’явилася всенародна популярність.
Моніка Вітті
Зірку Моніки Вітті відкрив режисер Мікеланджело Антоніоні, який був так зачарований її вродою й талантом, що зняв свою знамениту трилогію “Пригода”, “Ніч” і “Затемнення”. Тепер її називають класикою світового кінематографа й вивчають в університетах.
Клаудія Кардінале
Клаудія Кардінале — одна з найяскравіших ікон італійського кінематографа 1960-х років, чия краса поєднувала дику, чуттєву грацію та магнетичний глибокий погляд. Вона стала головною музою видатних режисерів, органічно втілюючи як витончену аристократичність у “Леопарді” Лукіно Вісконті, так і мрійливу елегантність у шедеврі “Вісім з половиною” Федеріко Фелліні. На відміну від багатьох тогочасних кінодів, Кардінале випромінювала не лише сліпучу привабливість, а й глибину, внутрішню силу та природну невимушеність у кожному кадрі. Вона назавжди залишилася символом золотої ери європейського кіно.
