
Цієї осені мода стає дедалі більш тактильною: дизайнери роблять ставку не лише на силует, а й на складну роботу з тканиною, її фактурою та об’ємом. Один із найцікавіших прийомів сезону – смужки матеріалу, складені й переплетені таким чином, що утворюють на поверхні одягу рельєфний, майже тривимірний візерунок. Його вже можна побачити в архітектурних сукнях Dior і в колекції Jacquemus. Утім, за сучасним прочитанням цієї техніки ховається історія, що почалася задовго до нинішніх подіумів.


У Копенгагені цей напрям проявився особливо виразно: сукні, топи та штани створювалися з клаптиків, переплетених за принципами, схожими на техніки плетіння кошиків. Для цього використовували різні матеріали – від шкіри до атласних стрічок, перетворюючи одяг на своєрідний тактильний об’єкт.
У Collina Strada ми побачили мініспідниці, які буквально зробили наступний крок у цій грі з матеріалом. Якщо придивитися, їхній картатий принт складається з тисяч пласких атласних петель, загнутих одна поверх одної та сформованих у тривимірний візерунок.


У своїй першій жіночій колекції для Dior Джонатан Андерсон представив кілька архітектурних суконь, нижня частина яких була оздоблена надзвичайно ретельно виконаними торочками з переплетених смужок. Подекуди вони також утворювали пласкі петлі, складені одна поверх одної.
Для своєї осінньо-зимової колекції Jacquemus звернулися до приталених суконь з еластичного матеріалу, що нагадують естетику 1980-х. Їхні асиметричні спідниці прикрашала довші пласкі торочки – виконані схожим способом, але масштабніші за довжиною.


Точне походження техніки визначити складно, тим більше що офіційної назви у “пласких петель” немає. Прийом пов’язаний із “акучильядо” – способом декорування рукавів і штанів, популярним у XVI-XVII століттях. Його назва, acuchillado a lo tudesco, відсилає до німецьких найманців, які у XVI столітті поширили цю техніку Європою. Їхні пишні рукави та широкі штани прикрашали численні розрізи й складені петлі, що створювали характерний рельєфний ефект.


Згодом “акучильядо” перейшов із військового одягу до гардероба європейської аристократії, ставши способом демонструвати статус і багатство. Дорогі тканини, контрастні шари та складне оздоблення перетворювали цю техніку на декоративний елемент одягу. Сьогодні дизайнери повертаються до цієї ідеї вже без історичної буквальності – переосмислюючи її через сучасні силуети, матеріали та текстури.
