Існує напрочуд просте пояснення, чому не можна спізнюватися — на зустріч, на роботу, на побачення чи хоча б на потяг. Це рішення, яке ми часто ухвалюємо на автоматі, керуючись страхом втратити щось важливе.
Наприклад, бажання допити каву, ідеально зробити макіяж або ще хвилиночку полежати в ліжку. У кожному такому випадку ми чітко усвідомлюємо, що саме можемо втратити, і не хочемо цієї втрати. Тому зволікаємо.
Однак, спізнюючись на роботу, зустріч чи побачення, ми ризикуємо не лише власним часом, а й чужим. Масштаб втрати для іншої сторони нам, як правило, невідомий. Нам здається, що нічого особливого не станеться, адже затримка лише на 10 хвилин, і світ від цього не перевернеться.
Та світ пов’язаний, і все взаємопов’язано. Своїм спізненням ви можете запустити ланцюжок наслідків, які будуть значно руйнівнішими за вашу гіпотетичну втрату. Наприклад, запізнення на 15 хвилин на нараду, де присутні ще троє людей, означає, що кожен з них втратив по 15 хвилин. Це зсуває їхні власні плани, змушує підводити інших, і ситуація котиться, як снігова куля.
Звісно, бувають випадки, коли запізнення не має серйозних наслідків. Вам можуть щиро усміхнутися, сказати, що ніхто нікуди не поспішав, і радо запропонувати кави. Часто так і відбувається в гарних компаніях.
Попри це, ухвалюючи рішення спізнитися, ви ніколи не знаєте, якими будуть можливі наслідки.