Юрій Щербак, письменник, політик і дипломат, був одним із тих, хто в 1990-х будував відносини України зі Сполученими Штатами. Про загрозу Третьої світової війни, Будапештський меморандум, українську діаспору та фашизм Трампа — у розмові з послом України у США в 1994–1998 роках.
Стаття була опублікована у номері журналу “Локальна історія” про 90-ті.
Третя світова і великий вибух
Із Юрієм Щербаком зустрічаємося онлайн. Він живе та працює у Варшаві. Дипломат готується до виходу своєї фундаментальної праці “Третя світова війна України”, яка буде видана українською та англійською мовами. Книжка містить роздуми, спогади й оцінки автора щодо ролі України в світових війнах, зокрема в Третій, яка, на його думку, вже почалася і може закінчитися “великим вибухом”.
— Великий вибух — це ракетно-ядерна глобальна війна, у яку, ймовірно, буде втягнуто 95 % людства. Війни я порівнюю з вулканами: ніхто не може передбачити, як поточиться війна і чим вона закінчиться. Те, що Путін затіяв Третю світову війну, у яку втягнутий весь світ, — це безперечно. Але чим вона закінчиться, ми досі не знаємо. Є спалахи окремих конфліктів на Близькому Сході, в Азії, в Європі, може бути конфлікт і в Америці. Це все ланки одного процесу. І не тільки мій погляд. Багато аналітиків, зокрема американських, думають, що це її початок.
Юрій Щербак
Усі фото: Валентин Кузан
Дипломат проводить аналогію з Другою світовою війною, яка розпочалася у 1930-х роках з агресії Японії проти Китаю, а потім перекинулася в Європу. Цей процес, на його думку, не був одномоментним.
Щодо прогнозування удару, то Щербак вважає це дуже складним. Він зазначає, що до приходу Трампа американці прогнозували війну між США та Китаєм у 2030-х, але це може статися й раніше. Також неможливо передбачити напад Росії на Польщу чи Литву.
Коментуючи заяви Трампа щодо Ґренландії, Щербак підкреслює її архіважливу роль у майбутній війні, особливо в Арктиці, де зараз тривають активні приготування.
Без України Росія ніколи не стане імперією
Юрій Щербак згадує 1990-ті як роки глобальних політичних змін. Він підкреслює роль Збіґнєва Бжезінського, якого називає своїм учителем. Бжезінський виокремлював три найважливіші події ХХ століття: Першу світову війну та розпад імперій, Другу світову війну та повоєнний світ, а також розпад Радянського Союзу. Особливо він наголошував на важливості відновлення незалежності України, вважаючи, що без неї Росія не зможе стати імперією.
Щербак розповідає про період своєї роботи послом України у США (1994–1998). Він згадує, як на початку 1980-х його намагалися завербувати до співпраці спецслужби СРСР, що завадило поїздці до Голлівуду. Ця історія мала продовження, коли той самий агент через роки вибачався перед ним.
Дипломат пригадує візит Леоніда Кучми до США напередодні підписання Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва, а згодом — Будапештського меморандуму. Текст меморандуму, розроблений Олександром Чалим, містив пункт про спільні консультації у разі порушення інтересів України. Щербак зазначає, що це положення, хоч і нечітко сформульоване, відповідає стандартам міжнародних угод.
Першим послом України у США був Олег Білорус, який заклав матеріальну базу посольства. Юрій Щербак, як другий посол, активно працював над побудовою стратегічного союзу між Україною та США. Попри певне охолодження відносин та скандал із магнітофонними записами в кабінеті Кучми, Україна продовжувала курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію.
Чому американці не хотіли розпаду СРСР
Юрій Щербак зазначає, що американці часто помиляються в оцінках, керуючись власними ідеалістичними поглядами. Вони вважали, що Росія, яка скинула комунізм, очистилася від імперського шовінізму. Однак, за словами дипломата, у часи президентства Трампа американський посол у Києві Вільям Міллер назвав ситуацію “справжнім фашизмом”.
Вершиною діяльності Щербака у США він вважає створення комісії Кучма–Ґор, яка мала чотири підкомісії. Він згадує знайомство з Альбертом Ґором, коли той ще був сенатором і не повірив у незалежність України. Створення комісії свідчило про початок серйозної співпраці, адже США поступово розчаровувалися в Росії.
Щербак висловлює надію, що Сполучені Штати ніколи не зрадять Україну, але зауважує, що нинішні дії команди Трампа викликають сумніви.
Дипломат аналізує промову Буша-старшого, відому як “Chicken Kyiv speech”. Він пояснює, що Україна до 1991 року була поневоленою колонією СРСР, а українські керівники не були суб’єктами геополітики. Поява незалежної країни зумовила геополітичні виклики.
Головною причиною небажання американців допустити розпад Радянського Союзу була велика кількість ядерної зброї в Україні. Джеймс Бейкер та Брент Скоукрофт висловлювали занепокоєння щодо цього. Горбачов просив Буша підтримати його як лідера СРСР, обіцяючи підписати союзну угоду.
Більше про розпад СРСР і ядерне роззброєння України читайте у книзі “Бомба у спадок” Мар’яни Буджерин.
Єдиної діаспори вже давно не існує
Юрій Щербак наголошує на неймовірно важливій ролі української діаспори у підтримці України. Він згадує, як напередодні референдуму про незалежність, делегація української діаспори переконала Буша-старшого підтримати Україну. Це рішення відіграло значну роль у виборі українського народу.
Щодо сучасної української діаспори, Щербак зазначає, що вона змінилася. Перша та повоєнна хвилі вимирають, а сучасна, переважно із заходу України, активно підтримує Україну, але загалом єдина діаспора вже не існує.
Висловлюючись щодо Вікторії Спартц, яка, на думку Щербака, є індивідуальним випадком, він зазначає, що деякі представники діаспори категорично виступають проти нинішнього керівництва України, що може трактуватися як боротьба проти самої України.
Дипломат також торкається теми виборів у США. Він запитує, чи не помилялися українці, обираючи Зеленського, недосвідчену людину. Щербак вважає, що в демократичному таборі не було перспектив, а Байден, на його думку, є нерішучою людиною похилого віку. Трамп же використовував популістські обіцянки, які, ймовірно, не будуть реалізовані.
Стратегічно важливий Ізраїль
У 1992–1994 роках Юрій Щербак був послом України в Ізраїлі. Він підкреслює важливість співпраці з цією країною, особливо враховуючи наявність значної кількості українських громадян єврейського походження в Ізраїлі.
У своїй книзі “Україна в епоху війномиру” Щербак присвятив цілий розділ перейняттю військового та політичного досвіду Ізраїлю. Він вважає, що Україна має навчитися жити в умовах “війномиру” з Росією.
Дипломат згадує, що в Ізраїлі він вперше побачив дрони, які сьогодні відіграють вирішальну роль у війні. На жаль, тоді українські посадовці більше дбали про власні інтереси, а не про національні інтереси України.
Щербак потрапив на дипломатичну службу після роботи міністром охорони навколишнього середовища. Він обрав Ізраїль, оскільки ще будучи депутатом Верховної Ради СРСР, переконався у стратегічній важливості цієї країни для України.