За що радянські водії лаяли Газ-53 і чому продовжували на ньому їздити

Водійська чутка про ГАЗ-53 завжди була суперечливою: його лаяли за ненажерливість, за галасливу кабіну і примхливий двигун, але продовжували виїжджати в будь-яку погоду і тягнути на ньому все, що просили. Ця вантажівка стала звичною частиною села та міста з початку 1960-х, і навіть зараз її можна подекуди побачити на дорогах. За всіх його недоліків, не з чуток знайомі з ГАЗ-53 водії добре відгукуються про нього досі і згадують незлим, тихим словом.

Конячка для всіх доріг

Складання ГАЗ-53.

ГАЗ-53 випустили в Нижньому Новгороді ще в 1961 році, а готували його як заміну для вже втомленого ГАЗ-51. Під капот йому вирішили поставити новий бензиновий V8 на 4,3 літри, що для тих вантажівок було солідним кроком вперед. Ця модель швидко стала масовою, а за чверть століття випустили понад чотири мільйони машин, і їх вистачило не лише на терени СРСР, а й на експорт. Відправляли його багато куди від Куби до країн Східної Європи. Цю робочу конячку брали скрізь, де потрібна була універсальна машина: для колгоспних доріг, для будівництв, лісозаготівель та армії. Вражає і те, як довго машина залишалася в ході, навіть у середині 80-х її випускали в оновлених версіях, підлаштовуючи під вимоги часу.

Шасі вийшло напрочуд універсальним.

Платформа ГАЗ-53 виявилася напрочуд гнучкою, на її основі випускали кузови-рефрижератори для перевезення продуктів, що швидко псуються, фургони-майстерні для ремонту техніки в полі, машини для комунальних служб і навіть пересувні кінопересування. За довгі роки шофери та механіки практично досконально впізнали його конструкцію, а отже, не витрачали час на вивчення нової техніки. ГАЗ-53 часто бачили на путівцях, використовували на будівельних майданчиках, вантажили на елеваторі і навіть використовували на військових полігонах у ролі тягача або машини зв'язку. За рахунок відносно невеликих розмірів для вантажівки того часу він відчував себе впевнено скрізь, і в полі, і в тісних дворах радянських міст, куди важким ЗІЛ або МАЗам було не підібратися.

За що його лаяли водії

Вантажівка мала безліч недоліків.

Яких тільки епітетів не отримував ГАЗ-53, втім було за що. Насамперед, лаяли його за бензиновий двигун, якому за повного завантаження явно не вистачало скромних 115–120 кінських сил. Витрата палива в 25–30 літрів на сотню здавалася головним болем навіть у роки дешевого бензину, особливо якщо порівнювати з дизельними машинами, які поступово з'являлися у господарствах. Ранні версії мали ще й слабку гальмівну систему без підсилювача, а влітку двигун нерідко перегрівався, особливо при роботі в гористій місцевості або на спекотних південних дорогах. У кабіні було шумно і спекотно: тепло йшло від двигуна та підлоги, а ущільнювачі дверей згодом ставали дерев'яними. Не всім подобалася і вузька кабіна, трьом там було тісно, а регулювань сидіння не вистачало для людей різного зросту.

Усі недоліки компенсувалися універсальністю та ремонтопридатністю.

Кермо доводилося крутити з помітним зусиллям, особливо якщо машина йшла бездоріжжям або витягувала причіп. З роками обов'язково з'являлася корозія, іржавіли рама, крила та пороги, особливо якщо вантажівка працювала на селі і рідко бачила теплий гараж. Були й дрібні, але прикрі недоробки: слабкі дверні замки, вічно деренча приладова панель і проводка, яку нерідко доводилося перебирати. Втім, навіть лаючи газон за ці вади, водії визнавали його заслуги. Навіть якщо ГАЗ-53 ламався посеред дороги, до найближчої майстерні чи рідного гаража дотягнути майже завжди вдавалося.

Шановний трудовий ветеран

Вантажівка знайшла застосування скрізь.

За всіх своїх примх, ГАЗ-53 мав довгий список переваг, за які його любили водії і були готові миритися з його непростим характером. Його можна було ремонтувати прямо в дорозі, маючи при собі лише набір ключів та трохи кмітливості. Конструкція у нього була простою та зрозумілою навіть для тих, хто вперше опинився за кермом вантажівки. Запчастин не доводилося чекати місяцями, підходили деталі і від інших «газонів», а подекуди і від ранніх моделей. Якщо двигун не перегрівали і не заливали в нього аби що, він довго служив вірою та правдою. Нерідко водії з гордістю розповідали, що навіть «убитий» двигун міг проїхати ще кілька сезонів, поки збирали гроші або шукали заміну.

У якості автобуса в тому числі.

Уніфікована рама вантажівки дозволяла поставити на шасі майже що завгодно: цистерну, кунг, самоскидний кузов. Непоодинокі були історії, коли старенький ГАЗ-53 перетворювали на тягач, а сам вантаж, який потім доводилося тягнути, часом перевищував заводську норму вдвічі. Хоч це й не за правилами, але в господарстві бувало всяке, і вантажівка терпіла такі знущання напрочуд стійко. Навіть зовні вантажівка виглядала звичайною трудягою, без зайвих химерностей, а масивний бампер і короткий капот вселяли почуття надійності. Для водія ГАЗ-53 швидко перетворювався на щось на кшталт напарника, з яким проводили день за днем і знали кожну особливість.

Робочий кінь

Однією з головних переваг була доступність.

Для чого тільки не використали ГАЗ-53. Ці вантажівки можна було побачити буквально скрізь, і в місті, і в сільській місцевості вони практично перетворилися на звичну частину пейзажу. На них везли цеглу для нових районів, хліб для магазинів, молоко для шкіл та будматеріали для заводів. На суботники та масові заходи народ підвозили прямо у кузові, і ця практика стала звичайною для всіх справою. ГАЗ-53 брав участь у великих будівлях, допомагав у полях під час жнив, тяг причепи і просто стояв на випадок «а раптом знадобиться».

Ремонтопридатність також була на рівні.

В аварійних та рятувальних службах ця вантажівка теж засвітилася. Багато машин на базі ГАЗ-53 оснащувалися спецобладнанням для пожежників, комунальників та дорожніх служб, і ця спецтехніка використовувалася в найвіддаленіших куточках великої країни. ГАЗ-53 був досить надійним, простим і широкодоступним, а тому він швидко став незамінним у різних сферах. Нехай він і мав довгий список недоліків, але з ними все мирилися, і не шкодували про це.

Ще цікаве з нашого каналу:

Чому вантажівки КАМАЗ виграють «Дакар», але не можуть завоювати світовий ринок

У Радянському Союзі використовували багато вантажівок, включаючи вузькоспеціалізовані. Щоправда, деякі з них були настільки рідкісними, що більшість людей про них ніколи навіть не чула .