Які технічні рішення німці запозичували з трофейного радянського винищувача Як-3

1944 року радянські ВПС отримали новий винищувач. Для вітчизняних льотчиків Як-3 став довгоочікуваною «обновкою», що дозволила остаточно схилити шальки терезів на користь радянських соколів. На жаль, на війні не обходиться без втрат і в ході одного з боїв нова «Трійка» таки потрапила до рук тевтонців. Німці не просто вивчили нову машину більшовиків уважніше, а й скопіювали з неї окремі по-справжньому вдалі рішення.

Початок війни був складним.

Коли йдеться про часи Другої світової війни та її передвоєнний період часто доводиться чути, як та чи інша річ була підглянута у німців. Насправді ж масштаб цього копіювання багато в чому перебільшений обивницькою свідомістю та популярною літературою. Що ніяк не скасовує хрестоматійно відомих прикладів на кшталт створення мотоциклів «Урал» та «Дніпро» на базі BMW R71 або скрупульозного випромінювання радянськими фахівцями німецьких «бронепропалюючих» (кумулятивних) снарядів. Але куди цікавіше те, що запозичення насправді мали взаємний характер. Одним із найяскравіших прикладів стала історія з радянськими винищувачами Як-3.

Ситуація почала змінюватись лише до 1942 року.

Початок Великої Вітчизняної війни виявився крайнім важким для всього Радянського Союзу, при цьому чи не найбільше дісталося радянським ВПС. У 1941 році Союз майже повністю втратив панування в повітрі над рідною землею. Нові німецькі літаки, доопрацьовані за результатами громадянської війни в Іспанії, нещадно громили радянських соколів, маючи цілу низку незаперечних переваг у галузі льотно-технічних характеристик. Змінюватися ситуація у небі почала лише влітку 1942 року, як у війська почали надходити перші нові літаки Ла-5. Радянські війська зустріли «обновку» з великим ентузіазмом, проте протистояння радянських та німецьких машин у галузі ЛТХ на цьому не закінчилося. Питання про створення ще більш досконалих винищувачів постійно стояло на порядку денному.

Потрібні були нові літаки.

Наприкінці 1942 року з'явився прототип майбутнього Як-3, який вдалося «обкатати», довести до ладу і запустити до серійного виробництва до кінця 1943 року. Нарешті, навесні 1944 р. перші винищувачі нового зразка були відправлені в діючі війська. З появи «трійки» розпочалося планомірне забивання цвяхів у кришку труни Люфтваффе. Новинка швидко завоювала серця радянських льотчиків, оскільки завдяки збільшеним ЛТХ дозволяла ефективно протистояти найкращим з німецьких машин в особі Messerschmitt BF109 та Focke Wulf FW190. При тому, що в роки війни було випущено 4111 радянських Як-3, до кінця 1944 року радянські ВПС втратили всього 90 цих машин, з яких у бою загинуло лише 56 літаків. А 1945 року загальні втрати Як-3 склали всього 25 машин.

З'явився новий літак.

Промовистим свідченням тотальної переваги Як-3 над аналогічними машинами люфтваффе став повітряний бій 18 радянських «Трійок» проти 24 німецьких Bf-109G та FW-190А. За результатами зіткнення супротивник втратив 15 машин, тоді як радянський винищувальний полк втратив лише одну. При цьому як мінімум один Як-3 зі складу ескадрильї «Нормандія-Німан» потрапив до рук німців як трофей. Отримавши нову машину, німці відразу ж відправили її в тил для випробувань. Там літак піднявся в небо під керуванням льотчика Ганса Лерхе. Після проведення тестів тевтонські фахівці склали розгорнутий звіт про плюси та мінуси нового радянського літака.

Німцям удалося захопити один літак.

Як-3 був удостоєний похвали ворога за високу маневреність, граничну легкість конструкції, простоту в управлінні, а також конструкцію та аеродинамічні якості крил та фюзеляжу. Окремо німці похвалили конструкцію шасі, що забезпечує максимальну стійкість машини під час посадки. При цьому Як-3 був розкритикований за відсутність бронескла, щогли антени, низьку дальність польоту (для полегшення конструкції), погану пристосованість для виконання нічних польотів, малу міцність і довговічність крил. Зганьбили німці Як-3 і за поганий (на їхню думку) вид з кабіни, який був обмежений двигуном літака.

Досконалість машини визнав навіть ворог.

За підсумками роботи, німецька комісія визнала Як-3 прогресивною конструкцією та рекомендувала запозичити у радянських інженерів цілу низку успішних рішень у галузі конструкції крила та фюзеляжу з метою підвищення аеродинаміки німецьких машин. Також незважаючи на те, що германці затаврували Як-3 як вкрай недовговічну конструкцію, їм дуже сподобалася ідея використання надлегких матеріалів з метою полегшення машини, нехай і ціною зносостійкості окремих елементів.

А ось цікаве відео з нашого каналу – які мотоцикли «Урал» сьогодні випускає ІМЗ, і чому вони такі дорогі:

Продовжуючи тему читайте про те, чому червоноармійці не любили ППШ-41 і за які недоліки його регулярно критикували.