Як у Радянському Союзі з'явився перший і досі найкращий винищувач IV покоління

Наприкінці 1970-х років у Радянському Союзі було розроблено та прийнято на озброєння перший вітчизняний винищувач IV покоління. Над створенням цієї грізної машини працювали найкращі уми радянського авіабудування. Як підсумок, МіГ-31 став одним із найкращих всепогодних бойових літаків другої половини XX століття. А завдяки цілій серії модернізацій цей крилатий захисник залишається на озброєнні Росії як ракетоносець і винищувач донині.

Чудова була машина МіГ-25.

1964 року в Радянському Союзі відбувся перший політ найновішого винищувача МіГ-25. При цьому ще до того, як новинка пішла у великосерійне виробництво у 1969 році, радянські конструктори розпочали розробку бойового літака наступного покоління. Так було в 1968 року ОКБ-155 отримало нового технічне завдання. Конструкторський колектив під керівництвом Олександра Чумаченка мав створити новітній винищувач-перехоплювач із збільшеною дальністю швидкістю та тривалістю польоту, а також оснащений найновішим радіоелектронним обладнанням. На етапі глибокої інженерної розробки проект перспективного МіГ-31 було передано колективу іншого відомого радянського конструктора – Гліба Лозіно-Лозинського. Однак у 1975 році його перевели на роботи за проектом «Енергія-Буран», внаслідок чого роботи над винищувачем було передано колективу Костянтина Васильченка.

Серйозна машина вийшла.

Що цікаво, сьогодні батьком МіГ-31 вважають саме останнього. Проте, сам Костянтин Костянтинович завжди із властивою скромністю наполягав на тому, що «Тридцять перший» — це плід творчості величезного колективу конструкторів та напруженої праці тисяч робітників. Так чи інакше, але в 1975 році перший радянський винищувач IV покоління нарешті здійснив перший політ. Машина під керуванням льотчика Олександра Федотова показала себе з найкращого боку. Навесні наступного року розпочалися державні випробування МіГ-31, перший етап яких триватиме аж до 1978 року, а другий завершиться 1980 року, після чого літак буде одразу ж прийнято на озброєння. Окремо варто згадати про те, що в процес випробувань МіГ-31 втрутилася сумнозвісна втеча Віктора Беленка на МіГ-25П. Викрадення радянського літака в Японію, побічно сприяло інтенсифікації робіт над 31-м.

Перший винищувач IV винищувача.

Щодо новинки, то конструювався МіГ-31 на базі планера МіГ-25. Літак виконали в нормальній аеродинамічній схемі та оснастили трапецієподібним крилом при двокільовому оперенні. На відміну від попередника, новинка отримала двомісну кабіну з розташуванням двох пілотів за одним. Збільшення екіпажу до двох осіб було пов'язане з установкою на МіГ-31 новітньої РЛС «Заслон» з пасивною фазованою антеною гратами. Що стосується двигунів, то тут винищувач у результаті отримав новітні Д-30Ф6, створені радянськими конструкторами в 1979 році на базі установки Д-30. Остання активно використовувалася у цивільних літаках Ту-134. За підсумком, вийшов винищувач, здатний підніматися в небо з 5-тоннами бойового навантаження, розганятися до 3 100 км/год, залишатися в небі протягом 3-3.3 годин і долати відстань від 3 до 5.4 тисяч.

Літак вийшов чудовий.

Група з чотирьох винищувачів МіГ-31 могла контролювати ділянку завдовжки 1.1 тисячу км по фронту, що зробило цю машину одним із найкращих і найгрізніших винищувачів свого часу. Завдяки високим характеристикам, 31 протягом кількох років зараховувалися радянським командуванням до повітряного спецназу. З того часу й досі ці грізні машини залишаються на озброєнні Росії та Казахстану. За майже 20 років виробництва, у країні Рад встигли випустити понад 500 цих винищувачів. За минулі десятиліття творіння Васильченка пережило кілька модернізацій, що дозволяє йому залишатися грізним захисником небес і сьогодні.

Використовується до цього дня.

А ось цікаве відео з нашого каналу – куди і чому з російських річок та озер майже повністю зникли осетрові риби:

Протягом теми читайте про те, чому у автомобіля падає динаміка : 10 головних причин.