Укладання на паяльник та ще 7 хитрощів для краси, які використовували радянські жінки |
Вісім популярних хитрощів із СРСР, якими користувалися жінки.
У сумочках радянських жінок не було французьких парфумів та італійських помад. Однак їм завжди виходило виглядати доглянуто та стильно. В умовах дефіциту модниці йшли на найнезвичайніші хитрощі, які допомагали підтримувати їхню красу.
1. Тверда туш – для тонких стрілок та товстих вій
Радянською твердою тушшю можна було нафарбувати вії, підвести очі та зробити тонкі стрілки.
У Радянському Союзі з'явилася перша туш. Вона була настільки тверда, що перед застосуванням її потрібно було змочувати водою. Туш називалася «Ленінградська». Радянські модниці обожнювали цей засіб і часто використовували не за призначенням. Наприклад, цією тушшю можна було не лише надати вій обсяг, а й намалювати тонкі стрілочки або зробити вечірній макіяж. А для надання виразності нафарбованим віям, модниці використовували гарячу столову ложку. Вигин виходив, як після сучасного керлера.
У багатьох радянських фільмах актриси використали саме цю туш. Їй користувалася артистка Світлана Світлична у пригодницькій комедії «Діамантова рука», Наталія Селезньова у науково-фантастичній комедії «Іван Васильович змінює професію» та цілий офіс робітниць у романтичній комедії «Службовий роман».
2. Дитячий крем – основа для тонального крему
Дитячий крем був основою для тіней, тонального крему, коректора та багато іншого.
Справжнім мастхевом на туалетному столику радянської модниці був звичайнісінький дитячий крем. У народі його прозвали із «собачками», оскільки на тюбику були намальовані ці тварини. Крем потрібний був не тільки для зволоження шкіри, а й для створення тональної основи. Його поєднували з гримом, який використовували в театрах, а потім маскою маскували недосконалості шкіри. Виходив якийсь коректор. Після модниці додавали ще трохи дитячого крему до суміші та виходив «тональник». Їм уже покривали все обличчя та акуратно розтушовували.
3. Перекис водню – для освітлення волосся
У СРСР перекис водню використовували для освітлення волосся.
Радянським жінкам теж хотілося бути схожими на актрис, які були у тренді. Після показу комедії режисера Леоніда Гайдая «Діамантова рука» у моду увійшов блонд, як у головної героїні Анни Сергіївни. Ось тільки фарби для волосся у СРСР не було. Жінки для освітлення волосся почали використовувати перекис водню (пергідроль). У 60-х роках на радянських вулицях можна було зустріти велику кількість білявок. Щоправда, домашнє освітлення сильно пошкоджувало волосся. Вони ставали сухими та позбавлялися обсягу.
4. Пиво та цукор – для стійкої фіксації волосся
Після цукрового сиропу волосся потрібно було мити, воно злипалося і ставало твердим.
Радянські модниці часто приносили листівки з портретом улюблених акторок до перукарні. Жінки просили зробити зачіску як у їхнього зразка для наслідування. А ті, хто не міг собі дозволити похід до салону краси, робили укладання будинку за допомогою підручних засобів. Зафіксувати волосся у потрібному положенні їм допомагало пиво. Напій мав гарну фіксацію. Єдиний недолік – запах. Також надати зачіски потрібну форму допомагав цукор. Його розчиняли в невеликій кількості води, а потім за допомогою гребінця з дрібними зубчиками наносили на пасма.
5. Паяльник і праска – перші радянські електроприлади для волосся
Праска служила радянським жінкам випрямлячем волосся.
До 50-х років у Союзі жінки уявити собі не могли, якими електроприладами для волосся володітимуть сучасні модниці — фени з іонізацією, випрямлячі, стайлери, плойки, щипці з рельєфними пластинами та термічні гребінці. Можливо, саме радянські хитрощі послужили розвитку такого великого вибору. Жінки, які мріяли про красиві об'ємні кучері, накручували їх прямо на 19-міліметровий паяльник. Процедура була шкідливою та навіть небезпечною, але модниць було не зупинити. А ось володарки кучерявого волосся прагнули їх випрямити. Для цих цілей вони використовували звичайну праску для прасування білизни.
6. Чорна стрілка замість капронових колготок
Модниці малювали шов від колготок олівцем чи фарбою для малювання.
У СРСР капронові колготки були дефіцитним продуктом, але якщо його вдалося купити, то берегли та одягали у свята. А в будні воліли ходити без них. Щоправда, виглядати модно хотілося завжди, тому жінки вигадали малювати олівцем на ногах чорний шов як на колготках. Чоловіки навіть не підозрювали, що модниці ходили без колгот.
7. Кольорові олівці – підводка для очей, тіні та контуринг губ
Стрижні кольорових олівців слинили, а потім наносили на шкіру.
У Союзі магазини з канцелярським відділом мали велику популярність, адже там можна було купити м'які кольорові олівці, а потім використовувати для макіяжу. За допомогою них жінки малювали стрілки на повіках, підводили очі і робили контуринг губ. Кольорові олівці були чудовою альтернативою навіть тіням для повік.
8. Червона помада + вазелін – відмінні рум'яна
За допомогою помади та вазеліну можна було виготовити рум'яна.
Ще однією радянською хитрістю, яка допомогла жінкам виглядати свіжо, є використання насиченої губної помади та вазеліну для виготовлення рум'ян. Дівчата наносили спочатку помаду на вилиці, а потім за допомогою вазеліну і рухів, що поплескують, домагалися потрібного ефекту. Також змішати два інгредієнти можна було на долоні, а потім наносити на шкіру. Для таких поживних рум'ян ідеально підходили помади персикових, червоних та рожевих відтінків. Вилиці виходили не гірше, ніж у Мерилін Монро.
А ось ще цікаве відео з нашого каналу:
Чехонь — рибка, яка смачніша за карася і зовсім не пахне тванню
У Радянському Союзі жінки використовували косметичні засоби не за призначенням для надання виразності своєї зовнішності, а ось у Середні віки дівчата взагалі не знали про засоби гігієни — як у Середньовіччі мешканці обходилися без предметів для підтримання чистоти та краси тіла.