«Смачники» радянських дітей, які сучасна школота спробувати не наважиться

Всім нам відомо про винахідливість та винахідливість радянських людей. Вони могли знайти вихід із будь-якої ситуації. І діти не були винятком. Вони всі довкола намагалися перевірити на міцність. І навіть знаходили ласощі там, де, здавалося, їх не може бути й близько. Інакше як пояснити, що радянські діти пробували на смак смолу та крейду? Що ще їли радянські діти? Як так вийшло? І чи можна повторювати їхній експеримент?

1. Шкільний перекус

Кожен школяр хоч раз гриз крейду.

Нині нам складно це уявити. Але радянські діти справді гризли крейду на перерві. Все почалося чи то з жарту, чи то з відсутності перекушування під рукою. Але погризти крейду стало звичною справою у школяра.

Безумовно, крейда не є продуктом харчування, і споживання його у великих кількостях може серйозно зашкодити здоров'ю. Однак там міститься велика кількість кальцію. І цілком можливо, що радянські діти просто заповнювали його дефіцит у такий цікавий спосіб. Але те, що школярі на смак могли визначити фірму крейди, залишається фактом. Як і те, що волога крейда була повністю неїстівною, і спробувати її на смак вирішувалися тільки найвідчайдушніші сміливці.

2. Солодка зубна паста

Солодка зубна паста швидко вгамовувала потяг до солодкого.

Після того, як почали з'являтися дитячі зубні пасти з фруктовими смаками, вони миттєво перетворилися на улюблену насолоду радянських дітей. Мало хто витрачав її на чищення зубів. Особливою розвагою було відправляти пасту прямо в рота і з'їдати. Поки що ніхто не помітив.

А ось такі експерименти були вже куди небезпечнішими, ніж з крейдою. Адже зубні пасти містили фтор, який міг спричинити отруєння організму. На щастя, радянські діти з'їдали її зовсім небагато, бо могло статися справжнє нещастя.

3. Солодка валюта

Кубик цукру творив дива.

Набагато звичною нам насолодою був кубик цукру. Рафінад видавався дітям у певній кількості. Справа була не лише у дефіциті, а й у підтримці здорового харчування. Проте цукор діти любили за всіх часів. І завжди хотіли отримати ще шматочок заповітної насолоди. Одні їли його на кшталт льодяника, інші повільно згризали, намагаючись продовжити задоволення. Але всім його не вистачало.

Саме цим і користувалися особливо хитрі товариші з ігор. Коли у двір виходив хтось із кількома шматочками цукру, він буквально ставав зіркою. Цукор міняли на заповітні вкладиші та інші дрібниці. А також він ішов у оплату за прості послуги. Справжнісінька валюта маленьких радянських дітей.

4. Ох, вже ці мурахи

Мурашина кислота вважалася особливими ласощами.

Про мурашину кислоту знала кожна поважна радянська дитина. Її пробували абсолютно все. Це і пригода і незвичайний смак в одному флаконі. Такий собі квест радянських часів.

Не всі, щоправда, наважувалися облизувати попки мурах. В основному це робили сміливі хлопчаки, які бажають справити враження. Найчастіше просто бралася палиця, яка опускалася в мурашник. Після чого цей палицю облизували, насолоджуючись незвичайним смаком.

5. Заміна жувальної цукерки

Смола нагадувала жувальні цукерки.

Неймовірно, але якщо озирнутися довкола, то цілком можна знайти заміну будь-яким звичним речам. І все це завдяки дикій природі. Ось і радянські діти виявили кмітливість і знайшли собі заміну жуйки. І мова зараз йде про справжнісіньку смолу.

Особливо цінувалася смола вишневих дерев. Вона мала трохи кислуватий смак, а за консистенцією чимось нагадувала желейні цукерки. І все у вільному доступі, прямо за будинком. Така насолода була особливо улюблена радянськими дітьми. Щоправда, до зубів прилипала страшенно гірше за будь-яку радянську іриску.

А ось цікаве відео з нашого каналу:
Чи можна стояти під зелену стрілку на світлофорі, якщо потрібно їхати прямо.

А в продовженні теми ми пропонуємо дізнатися 5 найсолодших російських десертів.