«Піранні»: навіщо в Радянському Союзі знадобилися крихітні надсекретні підводні човни

У 1980-х роках у складі радянського Військово-морського флоту з'явилося кілька найцікавіших підводних човнів. Примітними є ці субмарини вже хоча б тим, що завдяки своїм габаритам виглядали на тлі старших побратимів чи не анекдотично. Однак, нехай, зовнішній вигляд цих малюків вас не дурить. Адже за радянських часів передбачалося, що саме ці крихти виконуватимуть одне з найскладніших та найважливіших завдань у справі охорони рідних берегів.

1. Непроста доля “Піраній”

Створено на початку 1980-х.

Про необхідність створення нової субмарини малого класу в Радянському Союзі замислилися ще на початку 1970-х років. Довгий час роботи з цього напряму велися хіба що в ініціативному порядку. Однак, у 1976 році радянські військові нарешті змогли сформувати необхідну технічну будівлю зі створення малого спеціального підводного човна. Робота з проекту 865 була довірена фахівцям підприємства “Малахіт”. У середовищі конструкторів і флотських фахівців перспективна новинка отримала тоді ще неофіційне прізвисько «Піранья». Аж до 1984 року проект 865-го вів Л.В. Чорноп'ятов, а 1984 року проект передали колективу об'єднання «2+1» під керівництвом Ю.К. Мінаєва. У тому ж році відбулася закладка першого дослідного підводного човна. Майже через два роки, влітку 1986 року першу «Піранню» спустили на воду.

У підводного човна складна доля.

Ще через рік відбулася закладка другої субмарини проекту 865, яка була спущена на воду в 1990 році. На озброєння субмарини прийняли в рамках «дослідної експлуатації» у 1988 та 1990 роках, відповідно. Також, у 1988 році було закладено третю «Піранню», проте через Перебудову розпаду СРСР доробити її так і не встигли. Тим часом перші дві субмарини проходили державні випробування у водах Балтійського моря. Службу крихітні підводні човни несли у прибережних водах Прибалтики, базуючись у портах радянської Естонії. Коли ж СРСР розпався, всі роботи з «Піраньям» згорнули і обидва підводні човни опинилися без діла в Кронштадті. 1993 року підводні човни та технічну документацію до них намагалися продати на виставці озброєнь в Абу-Дабі, проте покупця на «Піраній» так і не знайшлося.

Зробити встигли лише дві штуки.

У підсумку обидві побудовані субмарини проекту 865 протягом багатьох років живуть біля причалу. У 1997 році одна з «Піраній» задіяли для зовнішніх зйомок російської комедії «Особливості національної риболовлі» (внутрішні зйомки проводилися в підводному човні проекту 641Б «Сом»). Ця подія стала останнім «подвигом» у біографії радянського творіння. В 1998 обидві субмарини вивели зі складу флоту і списавши відправили на утилізацію. Після вилучення 200 тонн титану, зовнішній корпус «Піраній», що зберігся, використали для створення повнорозмірної копії. Сьогодні вона експонується на причалі в Істринському водосховищі (експозиція ВМФ РФ).

2. Навіщо взагалі знадобилися крихітні підводні човни?

Призначалася диверсантів.

На тлі більшості військових підводних човнів «Піранья» виглядає мало не комічно: водотоннажність 218/319 тонн, повна довжина 28.3 метра, висота 5.1 метра, екіпаж 3 особи, автономність ходу 10 діб, максимальна швидкість 6/6.7 вузлів. Протягом цього диво радянської техніки наводиться 220-сильним дизелем з електродвигуном. З озброєння пари 400-мм торпед і 4 хв. Як добавка «Піранью» можна оснастити ще кількома надкорпусними контейнерами для постановки мін. Однак все це виглядає відверто не серйозно на тлі будь-якої бойової субмарини. Як уже можна було здогадатися, конструювали підводні човни проекту 865 не заради забави, а для виконання спеціальних завдань.

Чудова могла бути машина.

Головна зброя крихітної субмарини зовсім не торпеди та не міни, а станція радіоелектронної боротьби та водолазний модуль. Замислювалася «Піранья», як підводний човен для проведення диверсійних операцій. Одна така субмарина здатна доставити до місця висадки (або забрати з евакуації) до 6 водолазів-диверсантів. При цьому на борту підводного човна крім відсіку для зберігання водолазного спорядження та сухого шлюзу для прихованої посадки-висадки плавців є також відсік для зберігання індивідуальних засобів пересування типу «Сірена» і «Протон». Очевидно, що якби розпад Радянського Союзу, доля в «Піраній» була б зовсім іншою. Більше того, цих спеціальних субмарин у складі флоту з часом стало б набагато більше, ніж 2 чи 3.

А ось цікаве відео з нашого каналу – чому вантажівки КАМАЗ виграють «Дакар», але не можуть завоювати світовий ринок:

Протягом теми читайте про 5 озброєнь , які США змушені купувати в інших країнах.