Чому у Китаю таке величезне населення і чому він насправді не унікальний

На сьогоднішній день Китай залишається однією з найбільш густонаселених країн світу. Минуло лише десять років з того часу, як у Піднебесній припинили обмежувати народжуваність на державному (законодавчому) рівні. Однак навіть програма «Одна сім'я – одна дитина» не змогли серйозно обмежити демографічну силу азіатської нації. Виникає питання: у чому секрет успіху Китаю на цій ниві?

Іронічно, але зараз у Китаї назріла демографічна криза.

Високий рівень населення Китаю – це результат поєднання географічних, економічних, культурних та політичних факторів. На сьогоднішній день у Китаї проживає вже понад 1.4 млрд людей. При цьому зараз ситуація в країні описується як демографічна криза. У 2015 році вперше за багато десятиліть у Піднебесній було скасовано обмеження на другу та третю дитину в сім'ї. Прямо зараз влада КНР активно підтримує народжуваність, хоча ще недавно за історичними мірками народжуваність доводилося обмежувати. Горезвісна програма «Одна сім'я – одна дитина» діяла в азіатській країні з 1979 року. Сьогодні ж китайці не поспішають заводити дітей через різке покращення якості життя, зворотним боком якого стало подорожчання всього, що тільки можна.

Насправді, Китай далеко не унікальний.

Насправді в демографії Китаю немає нічого дивного, оскільки величезне населення (щодо займаної території) – це одна з відмінних якостей переважної більшості країн Південної, Південно-Східної та Східної Азії. Просто небагато цифр для наочності. У Китаї сьогодні мешкає 1.4 млрд людей. Стільки ж мешкає в Індії. В Індонезії живе 272 млн. Здавалося б – помітно менше. Однак щодо території, що займає ця держава з дуже-дуже високими демографічними показниками. Так, наприклад, у Росії за населення 143 млн осіб щільність становить приблизно 8.5 людина на кв.км. У США за населення 347 млн осіб, щільність становить 35.6 чоловік на кв.км. При цьому в Індонезії густота вже 152 людини!

Секрет у рисовій крупі.

Подивимося і інші країни зазначеного регіону: Японія – 123 млн, Пакистан – 240 млн, Філіппіни – 117 млн, В'єтнам – 98 млн, а крихітному Бангладеш взагалі живе 172 млн. І як було зазначено на початку, висока демографія – це завжди результат зчленування. Однак, саме у випадку з усіма перерахованими країнами Азії є особливо важливий – це рис. Справа в тому, що всі ці країни мають вкрай специфічний клімат і таку ж специфічну агрокультуру, яка з найдавніших часів дозволяла збирати вражаючі врожаї. Більше їжі – більше людей. Особливо, якщо йдеться про традиційне суспільство. Протягом століть поєднання клімату та рису дозволяло помітно збільшити виробництво зернових.

Насправді багато людей не лише у Китаї.

Для розуміння, в переважній більшості випадків у Європі (і азіатській частині Росії) знімають лише один урожай зернових на рік. Для «рисових» країн нормою вважається зняття на рік хоча б двох урожаїв. А у найбільш сприятливих місцях можна знімати навіть три врожаї за рік! Таким чином при плюс-мінус порівнянної врожайності якої-небудь пшениці та рису, в країнах Азії все одно збирають у 2-3 рази більше зерна, ніж десь у Росії. Таким чином саме ця обставина завжди була тим фундаментом, на якому будувалися «аномально» високі показники азіатської демографії. При цьому в XX столітті при переході від аграрного суспільства до урбаністичного регіону випробував новий сплеск народжуваності завдяки впровадженню сучасної медицини та санітарії, навіть незважаючи на численні війни та інші лиха.

Вся справа в агрокультурі та кліматі.

Звичайно, високі показники населення в країнах Азії мають інші причини. Однак щодо таких фундаментальних, як географія (клімат) та економіка (агрокультура) вони мають опосередкований характер. При цьому вже сьогодні практично всі ці країни стоять на порозі демографічної кризи. Того самого з яким стикається і будь-яка інша країна у світі при переході від традиційно аграрного суспільства до сучасного «урбаністичного» індустріального. Коли за зростанням рівня життя і тривалість життя йде як її подорожчання, а й зміна самого побутового укладу. У «міському» суспільстві в людини банально немає необхідності плодити по дитині на рік, оскільки на відміну від «традиційного» аграрного суспільства діти, що по-перше, не вмирають з ймовірністю 50-70% у віці до 14 років, а по-друге, не виступають як робоча сила.

Багато країнах Азії велике населення.

На закінчення варто навести ще одну промовисту ілюстрацію. Так, у «рисовому» Китаї у XIII столітті населення вже становило близько 77 млн осіб! При цьому переважна більшість жителів Китайської імперії проживала на дуже невеликій площі в долинах рік Хуанхе та Янцзи, а також уздовж узбережжя. Для порівняння населення всієї Римської імперії на рубежі I століття нашої ери, що тягнеться від Іспанії до Палестини, становило за різними оцінками 44-56 млн осіб. Населення середньовічної Франції у XIII столітті становило «жалюгідні» (щодо тодішнього Китаю) 7 млн осіб. Населення середньовічної Русі достеменно невідоме. Однак, за найоптимістичнішими розрахунками у тому ж XIII столітті на території сучасних Білорусі, північно-західної та центральної України та європейської частини Росії мешкало десь 7-8 млн осіб.

А ось цікаве відео з нашого каналу – які мотоцикли «Урал» сьогодні випускає ІМЗ, і чому вони такі дорогі:

Продовжуючи тему читайте про те, чому червоноармійці не любили ППШ-41 і за які недоліки його регулярно критикували.