Скільки отримували за свою службу солдати та офіцери Російської імператорської армії за Миколи II

За всіх часів військові несли службу не за гроші, а за совість. І навіть більшість «чесних найманців» найчастіше щодо служби спочатку були «чесними», а вже потім «найманцями». Проте, совість-совістю, а себе та сім'ю добрим словом та любов'ю до Батьківщини, на жаль, не прогодуєш. І якщо любляча офіцерська дружина ще й може деякий час потерпіти, то вірному коневі під сідлом почуття «жебрацького патріотизму» не тільки чуже, а й шкідливе. Скотинка без щоденної порції вівса обов'язково ляже і здохне, хоч би з почуття гордості та особливої кінської шкідливості.

Загалом офіцери отримували непогано, але була низка нюансів. /Фото: Pinterest.

В цілому ситуація в Російській імператорській армії мало чим відрізнялася від аналогічної ситуації в будь-якій іншій армії чи епосі. Коротко ситуацію з фінансовим забезпеченням можна охарактеризувати формулами на кшталт «Заможні генерали та бідні поручики», та «Офіцерські тисячі та солдатські копійки». На момент правління імператора Миколи II платня в російській армії регулювалася наказом №141 від 15 червня 1899 року. До речі, того року зарплати російських офіцерів відчутно підвищили. Так, підпоручик в армії (щось на кшталт сучасного лейтенанта), він же коренеться в кавалерійських підрозділах і хорунжий у козаків отримував на місяць 50-55 рублів. Капітан отримував 145 рублів. Полковник – 325 рублів. Генерал заробляв близько 500 рублів. Зарплата повного генерала складала 775 рублів.

Солдати отримували справжні копійки, але були на повному забезпеченні. /Фото: author.today.

Оклад більшості офіцерів ділився в ті часи на три частини: «грошей столових», «грошей додаткових» і безпосередньо платні. Перші належали званням від капітана. Розмір конкретної виплати залежав від посади. Капітан на посаді командира роти отримував приблизно ще 30 рублів “їдалень” на місяць. У керівників полків, корпусів та округів ці суми могли досягати додаткових 225-475 рублів. Повним генералам російської армії потрібно було додатково 125 рублів на місяць «представницьких грошей» різного роду «представницькі» витрати. Вищі чини мали й інші додаткові виплати, як правило, не дуже великі. Наприклад, полковники та генерали отримували по 10-15 рублів «фуражних грошей» на обслуговування коней.

Найбільше отримували звичайно ж генерали. /Фото: livejournal.com.

Крім безпосередньо платні, існували в тодішній армії та різного роду разові виплати – «залітні» та «підйомні». Наприклад, юнкерам після завершення військового училища належала разова виплата в три сотні рублів на купівлю одягу та форми. При цьому надалі офіцери приречені шити форму за свій рахунок.

Після початку Світової війни офіцерам стали платити «посилену» платню, додавши до забезпечення від 10 до 35% колишньої суми. Що стосується нижчих чинів армії, то вони на тлі офіцерів передбачувано отримували копійки. У мирний час солдатам платили по 50 копійок на місяць, а після початку війни «посилений» оклад рядового складу сягнув 75 копійок. У гвардійських формуваннях рядові отримували карбованець. Найдорожчим фахівцем із простих солдатів був фельдфебель – у мирний час його оклад сягав 9.75 рублів.

Нижчі чини отримували небагато. /Фото: livejournal.com.

При цьому солдати-фахівці могли отримувати непогані гроші залежно від посади: горнист отримував додатково 5-6 рублів на місяць, а “фахівець зі зброї” вищого розряду (ремонтував зброю) – 30. Унтер-офіцери заробляли по 20-35 рублів на місяць і ще 4-12 рублів отримували їх сім'ї. Теоретично відверто «жебрак» забезпечення більшості нижчих чинів армії мало нівелювати повне казенне забезпечення одягом, їжею та дахом над головою. Насправді ж як водиться, все було набагато складніше і не так райдужно, особливо після початку Великої війни. Втім, можливо справи з задоволенням були і не так вже й жахливо, як деяким могло здатися? Зрештою, важливо не скільки людей отримує, а що можна купити.

Більшість селян отримувало в 3-5 разів менше за нижчі офіцерські чини в армії. /Фото: ru.pinterest.com.

Прямолінійне переведення цінності грошових сум між різними фінансовими системами різних епох – справа невдячна. Куди краще дивитись на проблему у відносному вираженні. Наприклад, що можна було купити на 1 царський рубль за Миколи II до початку війни. Так, свіжий житній батон (близько 450 гр) коштував 4 копійки. Кілограм картоплі – 5 копійок. Кілограм житнього борошна – 6 копійок. Кілограм цукрового піску – до 25 копійок. Літр свіжого коров'ячого молока – 5-10 копійок. Десяток яєць – 10-25 копійок. Кілограм свинини – до 30 копійок. Кілограм осетра – від 80 копійок до рубля. Оренда простенького житла в Петербурзі коштувала місяць 10-25 рублів. Робочий кінь – від 70 рублів. Пара кирзових чобіт коштувала 1 рубль. Пара шкіряних чобіт – 10 рублів. Пошиття офіцерського мундира – 45 рублів. Портупея чи погони – 2-3 рублі. Револьвер Нагана коштував від 20 до 30 рублів. Пістолет Маузер від 40 рублів. Гвинтівка Маузера у магазинах зброї столиці – від 75 рублів. Гуртка найдешевшого пива в шинку коштувала 5 копійок.

Робітник у середньому отримував у 2-3 рази менше за молодшого офіцера. / Фото: hystory.mediasole.ru.

Для наочності варто навести доходи деяких інших груп населення. Так, середня селянська сім'я (а це до 90-95% населення імперії) заробляла на місяць від 4,5 до 18 рублів. Щоправда, тут важливо нагадати, що прибуток сильно залежав від регіону країни. Середня зарплата заводського робітника на початок війни становила імперії 20-22 рубля. Кваліфіковані робітники та майстри отримували близько 50 рублів. Двірники заробляли близько 18 рублів (не лише прибирали, а й виконували поліцейські функції). Шкільний вчитель отримував до 25 рублів на місяць. Викладач гімназії до 90 рублів. Різнороби – близько 12 рублів. Зарплата депутата – 350 рублів. Імперські губернатори отримували близько 1 тисячі. Найвищі державні чиновники отримували оклади від 1.5 тисяч і більше. Таким чином можна констатувати, що на загальному тлі «солдатушки» та «пани офіцери» почувалися відносно непогано. Але як водиться – були нюанси.

А ось цікаве відео з нашого каналу – чому матроси вітрильних суден не ловили рибу за бортом, навіть якщо закінчувалася їжа:

Продовжуючи тему читайте про те, чи міг простий радянський трудівник дозволити собі ходити в ресторан.