Повернення до колишніх майже завжди — погана ідея
Редакторка британського Vogue Олівія Петтер досліджує, чому повернення до колишніх майже завжди закінчується розчаруванням. У своїй колонці вона розбирає приклади з культового серіалу “І просто так…”, особисті історії та коментарі експертів з психології стосунків. Від ревнощів і незалікованих ран до ідеалізації минулого — Петтер пояснює, чому навіть через роки й після нових шлюбів більшість пар повторюють ті самі помилки. Цей текст — для всіх, хто хоч раз замислювався, чи варто знову дати шанс колишньому.
Реклама.
Я знала з тієї самої миті, коли Містер Біг помер, що це лише питання часу. Ейдан мав з’явитися у житті Керрі знову — з тієї своєї сільської ідилії, де він, імовірно, колов дрова й жив у своєму відокремленому світі. І ось він повернувся у серіалі “І просто так…”. У Керрі завжди була еклектична підбірка колишніх коханців, але вони з’являлися і зникали так швидко, як мангеттенські таксі. Найсильніші емоції вона переживала лише через двох чоловіків: Містера Біга, який мучив її емоційною недоступністю, та Ейдана Шоу, який намагався контролювати її.
В одному з епізодів третього сезону “І просто так…” між Керрі та Ейданом знову зростає напруга. Вони вирішили пожити разом, поки син Ейдана, Ваятт, проводить час з матір’ю, Кеті. Але їхні стосунки починають руйнуватися через Данкана — мізантропічного, але привабливого сусіда Керрі, з яким вона регулярно працює над текстами. Головна проблема — ревнощі Ейдана і його небажання залишати їх наодинці.
“Я справді маю проблеми з довірою до тебе, коли ти поруч з іншими чоловіками”, — зізнається він після кількох напружених сцен. “Вибач, що я не письменник, як ти й Шерлок Голмс”, — додає він, демонструючи вражаючу чоловічу крихкість. Він розпитує подруг Керрі про Данкана і навіть питає його самого: “В чому сенс цієї трубки?” — наче куріння можна прирівняти до крадіжки морозива у дитини.
Його ревнощі не дивують. Керрі вже зраджувала йому з Бігом, коли вони були разом. Куріння теж завжди було предметом суперечок, хоча важко співчувати чоловікові, який в істеричному пориві каже жінці “відійди” і просить піти в душ. У результаті вони розходяться. І це не стало сюрпризом. Не тільки тому, що Ейдан за емоційною насиченістю нагадує черствий хліб (і має риси маніпулятора), а й тому, що повернення до колишніх рідко закінчується успіхом. Я пробувала. Мої подруги пробували. І, здається, пробував кожен, кого я знаю, навіть харизматичний сусід із трубкою.
“Найчастіше це не працює, бо люди повертаються одне до одного, щоб зняти біль, а не розв'язувати глибинні проблеми, які його спричинили, — пояснює Джилліан Турецкі, коуч з відносин і авторка книги It Begins With You. — Вони сумують за комфортом, інтимністю, спогадами. Але без глибокого переосмислення і реальної роботи над стосунками все повертається до старих моделей”.
Я це знаю з власного досвіду. Протягом п’яти років ми з колишнім розходилися й мирилися стільки разів, що я перестала рахувати. Кожен розрив і примирення були складнішими за попередні. Ми вперто ігнорували очевидну несумісність і незаліковані рани, намагаючись врятувати стосунки лише тому, що розставання боліло. Але в результаті ми завдавали один одному ще більшої шкоди, застрягши в історії, яку не могли завершити.
“Думаєш, що вдруге все буде інакше, але насправді нічого не змінюється, — каже Джина, 31 рік, яка повернулася до колишнього після кількох місяців розлуки. — Я вже встигла пережити втрату стосунків і погодилася повернутися лише тому, що він благав. Але в глибині душі я знала, що це марно”. Через пів року він пішов: “Я просто відклала неминуче та витратила час”.
Часто відновлюються саме токсичні стосунки, у яких пари роками розходяться і знову сходяться. Це замкнене коло, з якого важко вирватися. Ілюзія полягає в тому, що цього разу все буде інакше, хоча досвід доводить протилежне. Це нагадує відоме визначення божевілля: робити одне й те саме і чекати іншого результату.
“Навіть якщо стосунки були болючими, якщо вони повторюють наш ранній досвід прив’язаності, нервова система сприймає їх як “дім”, — пояснює Джессіка Баум, коуч і авторка книги SAFE: An Attachment-Informed Guide to Building Secure Relationships. — Ми повертаємося не тому, що це хороші стосунки, а тому, що вони нам знайомі. Емоційні підйоми здаються ейфорією, а падіння зачіпають найглибші страхи. Це залежність, яку важко розірвати”.
Проблема — і в нашій пам’яті. Американська психологиня Елізабет Лофтус називає її “тонкою завісою, що відділяє уяву від спогадів”. З часом ми починаємо ідеалізувати минулі стосунки: згадуємо лише хороше, а погане забуваємо або виправдовуємо. Так з’являється зручна історія, яку ми повторюємо собі й іншим: “Він зрадив, бо переживав смерть батька”, “вона брехала, бо мала психологічну травму” тощо.
“Часто нас тримає не сама людина, а історія, яку ми створили: що це була та сама, єдина, наш шанс на велике кохання, — каже Турецкі. — І коли ця історія залишається невирішеною, вона переслідує нас. Ми оплакуємо не лише стосунки, а й майбутнє, яке з ними зникло”. Саме тому іноді потрібно багато часу, щоб остаточно відпустити колишнього й позбутися думки, що варто спробувати знову.
Іноді пари справді будують нові щасливі стосунки. Але ті, кому це вдається, не намагаються повернути минуле. “Вони розуміють, що старі стосунки повинні залишитися в минулому, — каже Турецкі. — Потрібно створити щось абсолютно нове”. Для Керрі та Ейдана це було неможливо — навіть після двадцяти років і двох окремих шлюбів.
За матеріалом vogue.co.uk