Помилки минулого: чому повернення Topshop стало сигналом тривоги для моди
Британська журналістка Vogue Емілі Чан, відома своїми репортажами про моду та сталий розвиток, пояснює, чому повернення Topshop у 2025 році викликало хвилю дискусій. Показ Topshop на Трафальгарській площі в Лондоні, присутність у першому ряду Кари Делевінь, Адвоа Абоа та мера Садіка Хана, культові джинси Jamie та ностальгія за колекціями бренду з Кейт Мосс, Крістофером Кейном та Мідхемом Кірхгоффом знову змусили світ говорити про Topshop. Але за яскравим показом стоять старі питання: як швидко мода впливає на навколишнє середовище, яке змінилося після трагедії в Rana Plaza, і чи справді Topshop сьогодні відданий принципам сталого розвитку та прозорості? У своїй статті Емілі Чан стверджує, що це повернення сигналізує про повторення минулих помилок, а не про новий початок.
Реклама.
Коли я була підлітком, то проводила більшість вихідних у місцевому магазині Topshop, розглядаючи стелажі з новим одягом. Для цілого покоління, яке виросло у 2000-х, цей бренд був першим кроком у світ моди. Саме тут я купила свою першу пару вузьких джинсів Jamie, квіткові комбінезони або блискучі вечірні сукні. Я хотіла мати все. Не випадково капсульні колекції Кейт Мосс для Topshop, а також її колаборації з Крістофером Кейном та Мідхемом Кірхгоффом, досі вважаються культовими та затребуваними серед колекціонерів.
Але повернення Topshop у 2025 році також нагадало мені про мої старі погані звички. Кожен візит до магазину закінчувався покупкою – і хоча деякі речі все ще були актуальними, більшість давно втратили свою цінність. Зрештою, після того, як я пішла з дому, моя мама віддала весь мій гардероб Topshop благодійним магазинам. А тепер я думаю про те, скільки з цих речей могли опинитися на звалищах у Чилі чи навіть на берегах Гани, а не в руках своїх нових власників.
Навіть тоді, на піку популярності Topshop, було зрозуміло, що ця модель споживання має темний бік. У 2008 році я дивилася документальний фільм BBC «Кров, піт і футболки» і була шокована умовами праці швачок на індійських фабриках. Шкодую, що тоді не зупинилася і не купила одяг швидкої моди, але спокуса нового одягу за низькою ціною здалася мені занадто сильною.
За останнє десятиліття світ моди зазнав радикальних змін. Катастрофа в торговому центрі Rana Plaza у 2013 році, коли 1138 людей загинули внаслідок обвалу восьмиповерхової фабрики в Саварі, Бангладеш, відкрила світові очі на справжню ціну швидкої моди. Водночас питання сталого розвитку та впливу галузі на клімат стали частиною суспільного дискурсу, і до 2019 року слово «сталий розвиток» міцно закріпилося у свідомості мільйонів людей. У 2020 році материнська компанія Topshop, Arcadia, що належить Філіпу Гріну, збанкрутувала. Пізніше ASOS придбала Topshop, а легендарний магазин на Оксфорд-Серкус у Лондоні було закрито.
Зіркові гості — Альва Клер, Кара Делевінь, Адвоа Абоа — на показі колекції Topshop осінь-зима 2025/2026 на Трафальгарській площі в Лондоні
Ось чому новий показ Topshop на Трафальгарській площі в Лондоні викликав стільки суперечок. Моделі знову пройшлися подіумом у шубах зі штучного хутра, зебрових принтах та джинсах Jamie. А в першому ряду були Кара Делевінь, Адвоа Абоа та мер Лондона Садік Хан. Атмосфера створила враження, ніби останнього десятиліття просто не існувало.
Цю точку зору поділилася Лів Сімплісіано, керівник відділу політики та досліджень Fashion Revolution: «Коли світ переживає таку кризу, будь-яке повернення бренду здається поверхневою розвагою. Планета горить, працівникам швейної промисловості все ще відмовляють у гідній оплаті праці, хоча вони перебувають на передовій кліматичної катастрофи. Вуглецевий слід моди виходить з-під контролю. Якщо вона не робить людей чи планету кращими, то що ми святкуємо?»
Оновлений вебсайт Topshop.com тепер пропонує 720 моделей одягу. Але асортимент знову виглядає як класика швидкої моди: сукні зі 100% поліестеру, акрилові светри, поло з бавовняної суміші. Навіть там, де використовуються натуральні тканини, немає інформації про походження матеріалів — чи є вони органічними, переробленими чи сертифікованими.
В інтерв'ю BBC нова генеральна директорка Topshop Мішель Вілсон заявила, що вищі ціни нібито пов'язані з більш сталою бізнес-моделлю, і що бренд зосереджується на «благополуччі людей у ланцюжку поставок та впливі на навколишнє середовище». Однак компанія не надала конкретних доказів. На вебсайті лише зазначено, що Topshop «очікує, що підрядники дотримуватимуться принципів, викладених у Кодексі поведінки постачальників».
Колекції Кейт Мосс для Topshop залишаються об'єктами бажання колекціонерів і сьогодні.
Також немає інформації про ширшу політику сталого розвитку чи соціальної відповідальності. Бренд посилається лише на стратегію ASOS «Мода з цілісністю». Вона включає скорочення викидів парникових газів на 42% до 2030 року порівняно з 2022 роком, а також обіцянку використовувати більш екологічні матеріали. Але без чітких планів і цілей це більше схоже на загальну заяву.
Відсутність прозорості Topshop показує, що сталий розвиток не є пріоритетом для бренду. Це втрачена можливість. Зрештою, перезапуск – це ідеальний момент, щоб поєднати спадщину та ностальгію з новими цінностями. «Нам потрібен великий бренд, який буде сміливим лідером і подаватиме приклад для інших», – каже Орсола де Кастро, креативний директор Estethica. «Було б чудово, якби Topshop наважився на це».
До речі, у Topshop колись була лінія одягу Reclaim To Wear, створена із залишків тканин з фабрик у Великій Британії та Туреччині. А в підвалі штаб-квартири на Оксфорд-Серкус навіть були вінтажні полиці. Такі маленькі кроки довели: бренд почав думати про сталий розвиток задовго до того, як це стало мейнстрімом.
Щоб повернення Topshop було справді успішним, бренду потрібно серйозно поставитися до сталого розвитку. Це не вибір, це вимога часу. «Справжня можливість полягає не в тому, щоб повернутися назад, а в тому, щоб побудувати нове майбутнє», — каже Анна Вудс, колишня закупівельниця Topshop та засновниця Positive Retail. «Topshop може вести змістовну розмову, демонструвати прозорість, зобов’язуватися до відповідального постачання та ставити людей, які виготовляють одяг, у центр уваги. Саме так поєднуються прибуток та сенс».
Поки цього не станеться, я шукатиму культові сукні Крістофера Кейна на моїх улюблених вінтажних сайтах.
За матеріалами vogue.co.uk