«Уенсдей», 2-й сезон: актори, сюжет перших серій, рецензія

Похмура дівчинка знову береться за розслідування, але тепер у кадрі і її рідня.

6 серпня на стрімінговому сервісі Netflix стартувало продовження хіта трирічної давності «Уенсдей». Поки що вийшло чотири епізоди — половина сезону, фінальну частину покажуть за місяць. Це нормальна практика для збереження передплатників: платформа наперед оголосила, що це лише частина історії.

Як і в попередній раз, Тім Бертон особисто зняв половину серій: старт і фінал серпневої частини та два епізоди, які завершать сезон, тобто всі найважливіші моменти. Атмосферно «Уенсдей» залишається собі вірною: це знову чорна містична комедія, в якій героїня-мізантроп веде розслідування, пов'язане з таємницями школи.

Щоправда, у другому сезоні автори надто намагаються потрапити глядачеві: в дію вводять безліч персонажів, тому серіал часто відволікається на побічні лінії. Але не всі їх цікаві.

Про серіал «Уенсдей»

• Оригінальна назва: Wednesday.
• Країна виробництва: США.
• Жанр: страхи, фантастика, трилер.
• Дата виходу 2-го сезону: 6 серпня 2025 року.
• Тривалість: 2 сезони.
• Режисери: Тім Бертон, Пако Кабесас.
• У головних ролях: Дженна Ортега, Емма Майєрс, Джой Сандей, Мооса Мостафа, Луїс Гусман, Кетрін Зета-Джонс, Крістіна Річчі, Стів Бушемі, Біллі Пайпер, Іві Темплтон.

Після порятунку школи «Невермор» Уенсдей та всі учні пішли на канікули. За цей час дівчинка розвинула свої здібності до видінь, а заразом упіймала таємничого маніяка, якого не могли знайти багато років. З настанням осені Уенсдей повертається в «Невермор», але тепер туди ж надходить і її надто енергійний брат Пагслі. До того ж батьки селяться при школі, щоб допомагати зі збиранням коштів. На додачу до всього нелюдима дівчинка стала популярна, тому до неї прикута загальна увага, чому сама героїня зовсім не рада.

В окрузі знову трапляється щось небезпечне: люди гинуть від нападу воронів. І тут Уенсдей приходить бачення: повинна померти її сусідка-перевертень Енід. Хоч та й дратує, героїня докладає всіх зусиль, щоб врятувати подругу. З кожним кроком справа стає все заплутанішою: у цьому явно замішаний хтось із працівників психіатричної лікарні «Віллоу Хілл». Але Мортіша Аддамс, дбаючи про здоров'я доньки, обмежує її екстрасенсорні здібності.

Серіал «Уенсдей» зберіг свою атмосферу у 2-му сезоні

Тім Бертон знімав різні картини: у його фільмографії є біографічні «Великі очі» та «Ед Вуд», сатиричний «Марс атакує!» та інші нестандартні роботи. Але все-таки найбільше режисера люблять за потяг до готики та похмурості. Іноді серйозною, як у «Сонній лощині», іноді — з часткою чорного гумору, як у «Бітлджусі». Тому звернення до історії Уенсдей та її рідні — ідеальний творчий союз (багато хто досі помилково думає, що саме Бертон поставив «Сімейку Аддамс» 1991 року).

Продовження “Уенсдей” повністю зберігає дух першого сезону. Це традиційна містична казка про чарівну школу в дусі Гаррі Поттера, але з типовим для франшизи про готичну родину чорним гумором. Новий директор «Невермору», якого грає Стів Бушемі, іноді явно копіює Едгара Алана По. А для більшої наочності небезпека тепер походить від воронів — ще один референс у бік вірша письменника.

Дженна Ортега в образі Уенсдей так само не посміхається і видає один похмурий афоризм за іншим. Героїня прямо зізнається, що не розвивається, воліючи замикатися в собі, — начебто автори заздалегідь відганяють критиків, які бажають змін у персонажі. Вона знову одержима таємницями, але за своєю різкістю та холодністю ховає бажання допомогти.

У результаті серіал балансує між містичним детективом, чорною комедією та сімейною драмою. Відчуття постійної небезпеки та невідомість швидко змінюються жартами про смерть. А Уенсдей тепер доводиться як боротися з таємним переслідувачем, а й вступати у моральне протистояння з власною матір'ю. І все це під дивовижний саундтрек, у якому звучить то віолончельна версія Losing My Religion від REM, то фортепіанний кавер на Zombie гурту The Cranberries, то Прокоф'єв, то Брюс Спрінгстін.

У першій серії другого сезону «Уенсдей» на глядачів ще й чекає сюрприз: Тім Бертон вписав у сюжет свій новий короткометражний мультфільм у дусі «Франкенвіні» та «Трупа нареченої». Тож навіть якщо не зачепить продовження серіалу, цей шматочок варто подивитися окремо.

Героїв та сюжетних ліній надто багато

Серіал не дарма назвали саме «Уенсдей», а не «Сімейка Аддамс»: у першому сезоні історія розповідала про одну героїню, зрідка відволікаючись на побічних персонажів. Її рідні присвятили лише епізод, необхідний повного розуміння історії.

Але, мабуть, і глядачі, і самі творці полюбили другорядних героїв, тому їх вирішили зробити постійними учасниками дії. На жаль, це не завжди йде на користь. Лінія Пагслі виглядає смішною – у сюжеті навіть з'являється знайомий монстр. Довгий час він мало впливає на сюжет, але смішить і дозволяє розкритися брату Уенсдей.

А ось присутність Мортіші та Гомеса іноді заважає. Варто зазначити, що Кетрін Зета-Джонс і Луїс Гусман чудово вписуються в ролі (хто не згоден з останнім – пошукайте оригінальні комікси Чарльза Аддамса), але персонажі вийшли надумані. Гомес залишається лише комічним відбиттям. А Мортіша з людини, яка краще за інших розуміла дочку, раптово перетворюється на звичайну матір. Ось уже від кого не чекаєш моралі про примусову турботу про дочку та конфлікт поколінь: іноді здається, що героїня ось-ось скотиться до стереотипних фраз на кшталт «Підростеш — зрозумієш» або «Будуть свої діти — дізнаєшся».

На відміну від першого сезону, із життя самої Уенсдей повністю зникла романтика. Один із потенційних хлопців дівчини опинився в психіатричній лікарні, другий після пережитих потрясінь поїхав до іншої школи. Логічно, що героїня не шукає близькості. Це дозволяє авторам звернути увагу на переживання Енід, у якої зав'язуються нові стосунки. А сама Уенсдей швидше страждає від популярності, що несподівано призводить до сюжетного повороту: у дівчини з'являється помічниця. Поки що цю частину розкрили слабо, але дует має чудовий потенціал.

Однак тут і криється проблема: автори вводять дуже багато персонажів і хочуть приділити час кожному. Сирені Б'янці дають драматичну лінію, але здебільшого героїня лише страждає. Миготять знайомі вороги, ненадовго забігає дядечко Фестер, знову перетягуючи всю увагу на себе.

Шанувальників старих фільмів про Аддамсів порадують поверненням Крістофера Ллойда — як і Крістіна Річчі, він тепер грає іншого персонажа (точніше, від актора показують лише голову), але посилання очевидне.

До школи приходять одразу кілька працівників. Серед них нова вчителька у виконанні зірки «Доктора Хто» Біллі Пайпер. Їм разом із Кетрін Зетою-Джонс навіть виділяють музичний номер — логічно, обидві актриси в минулому чудово співали. Навіть Речі (тієї живої руці) дають зворушливі епізоди про те, як її сприймає сім'я.

Все окремо цікаво. Але через таку кількість героїв та ліній серіал відволікається від основи та головного персонажа. І якщо в першому сезоні епізод про змагання якраз розкривав особистість Уенсдей, то тут змагання учнів «Невермор» та карикатурних скаутів виглядає дивним філером, який лише забиває час.

Основна історія так само захоплює

Коли серіал повертається до детективу, він виглядає не гірше, ніж перший сезон, а подекуди навіть цікавіше. Плюс продовження в тому, що глядачеві не потрібно розповідати про основні характери, локації та героїв, тому всіх одразу закидають у гущавину подій. Окремий бонус — вступна сцена про Уенсдей та маніяка, водночас і стильна, і весела.

За заданою «Гаррі Поттером» традиції у школі одразу під підозру потрапляють нові працівники — тим більше, що кожен із них дуже неоднозначний. Потім увагу переключають на психіатричну лікарню. А тим часом героїня знову вивчає минуле та копається у некрологах.

Як у хорошому детективі, «Уенсдей» змішує кілька ліній, причому одна з них призводить до зовсім несподіваної розв'язки. Інша ж з кожною сценою все ускладнюється, поки в проміжному фіналі не розкриють усі або майже всі карти, влаштувавши криваві веселощі. Після чотирьох епізодів не ставлять крапку, але й не просто обривають дію, як у «Грі у кальмари» чи «Дуже дивних справах». Скоріше іронічно обіграють вчинки головної героїні.

Причому містики тут менші. Якщо не враховувати бачення самої Уенсдей, сюжет більш схильний до послідовного і розумного пояснення того, що відбувається, без пірнань у далеке минуле та злісних пілігримів. Але, можливо, далі все зміниться.

Перша половина другого сезону повертає ту саму атмосферу, за яку колись полюбили «Уенсдей»: чорний гумор органічно поєднується з містикою та детективом, приправляючи це драмою.

Псує перегляд лише бажання вмістити в чотири серії занадто багато історій і догодити буквально всім. Тут багато другорядних героїв і, що ще гірше, нав'язливої моралі про сім'ю. Здається, саме цього завжди уникали історії про Аддамсів та перший сезон «Уенсдей» зокрема.