Фільм «Токсичний месник» – 2025: сюжет, актори, відгук
У цьому кіно потворний супергерой наводить лад радіоактивною шваброю.
4 вересня до російського прокату виходить комедійний хорор «Токсичний месник» — вільний ремейк однойменної картини 1984 року, яка дала початок цілій франшизі. Нова версія привертає увагу акторами на головних ролях: у кадрі зібралися Пітер Дінклейдж, Елайджа Вуд, Кевін Бейкон і Джейкоб Тремблей з «Життя Чака».
Ті, хто нічого не знає про першоджерело, можуть бути здивовані та навіть шоковані. Адже на них чекає дешевий, кривавий і зловмисно безглуздий фільм, що висміює супергероїку. Однак «Токсичний месник» справді весела та дотепна історія, в якій є навіть зворушливий підтекст. Хоча, мабуть, це кіно не для всіх.
Про фільм «Токсичний месник»
- Оригінальна назва: The Toxic Avenger.
- Країна виробництва: США.
- Жанр: комедія, жахи, бойовик.
- Дата виходу: 4 вересня.
- Тривалість: 1 година 42 хвилини.
- Режисер: Мейкон Блер.
- У головних ролях: Пітер Дінклейдж, Кевін Бейкон, Елайджа Вуд, Джейкоб Тремблей, Юліан Костов, Джейн Леві, Тейлор Пейдж, Мейкон Блер, Сара Найлз, Джулія Девіс.
Вінстон Гус працює прибиральником у фармацевтичній компанії BTH, яка виробляє експериментальні добавки, що нібито рятують від депресії, слабкості, ломоти і навіть понеділків. Але ще ця організація забруднює природу токсичними відходами, через що підвищується смертність у місті Сейнт-Рома.
Вінстон поодинці вирощує пасинка, що вже непросто. Але він дізнається, що смертельно хворий, а страховка не покриває лікування. Спочатку чоловік хоче знайти підтримку у боса BTH, але той виявляється лиходієм. Після цього на Гуса нападає банда злочинців і його кидають у ємність із токсичними відходами. Це спотворює героя, але не вбиває, а, навпаки, робить сильним та запеклим. Тоді він бере в руки свою швабру і йде наводити лад у місті.
“Токсичний месник” – це перезапуск, але не копія класики
Новий «Токсичний месник» на роки застряг у виробництві, а після фестивальної прем'єри реліз довелося чекати на два роки. Але коли з'явилася конкретна дата прокату, аудиторія розділилася на два табори. Одні люди раділи, що повернулася найбожевільніша франшиза, аналогів якої, здається, не вигадали досі. Інші ж — і таких переважна більшість (особливо в Росії) просто думали: «Що це за маячня? Я про нього ніколи не чув.
Класичний “Токсичний месник” по-справжньому культове кіно. Тобто таке, яке обожнює група фанатів, інші навіть не підозрюють про його існування. У вісімдесяті фільм прославив студію Troma, що промишляла дешевим експлуатаційним кіно: місто, в якому відбувається дія, називається Тромавіль невипадково. Картина являла собою суміш сплетера — ужастика з акцентом на каліцтво та кривавість — і підліткової комедії, в якій дівчата постійно оголюються, а гумор будується на грубості та жорстоких вчинках.
Дивовижним чином режисерам Ллойду Кауфману та Майклу Херцу вдалося зробити це поєднання радше кумедним і привабливим, ніж неприємним. А крім того, в історію, де понівечений підліток протикає лиходіїв шваброю та побиває злочинця його ж відірваною рукою, додали соціальну сатиру. Головні лиходії тут продажна поліція та мер, який співпрацює зі злочинністю.
Все це дозволило «Токсичному меснику» завоювати кохання глядачів і перетворитися на франшизу. Хоча традиційно після другої частини все стало нудно та банально. Натомість студія Troma непогано розкрутилася і виростила у своїх лавах Джеймса Ганна — майбутнього режисера «Вартових Галактики» та нового «Супермена».
Робити ремейк культового кіно, яке могло існувати лише у певний час, — завдання небезпечне. Навряд чи зараз комусь сподобається картина, де підліток, що кривиться, просто розглядає голих дівчат. На щастя, Мейкон Блер, який зняв нову версію, це розуміє. Тому він чинить незвичайно.
З одного боку, перезапуск «Токсичного месника» буквально вивертає історію навиворіт: тепер у кадрі не юнак, який живе з мамою, а вітчим-одинак. І бореться він не з кривдниками зі спортзалу, а зі злісною корпорацією. Фільм ніби знятий саме для школярів, що подорослішали, з вісімдесятих, які колись асоціювали себе з молодим невдахою, а тепер намагаються розібратися в рахунках, страховці та вихованні сина.
З іншого боку, тут багато посилань до перших картин, причому не нав'язливих, а дуже кумедних. Навіть назва містечка Сейнт-Рома зовсім раптово набуває сенсу через стерлі букви. Буде і пограбування кафе, після якого Токсичного Месника визнають героєм. Майне навіть незряча героїня — але зовсім в іншій ролі.
Загалом для тих, кому оригінальний фільм колись потрапив на відеокасеті, є хороші новини. Вийшло кіно, яке не намагається повернути жарти та стиль вісімдесятих, але ставиться до них із любов'ю та повагою.
У сюжеті є і сатира, і драма
На тлі попередніх описів може виникнути питання: що в такому фільмі забув Пітер Дінклейдж? Але не варто забувати, що цей актор любить серед іншого всяке дивне та смішне кіно. Наприклад, згадайте, як його персонажа пакували в чужу труну в британській чорній комедії «Смерть на похороні», а потім і в її американському ремейку. А з режисером «Токсичного месника» Мейконом Блером Дінклейдж співпрацював у «Братах», до яких той написав сценарій.
Але в «Токсичному меснику» несподівано знаходиться застосування і драматичного таланту артиста: треш-хорор ненадовго перетворюють на трагікомедію, особливо у першій половині. Вінстон – нещасна людина, яка докладає всіх зусиль, щоб підтримувати хоча б ілюзію нормальності того, що відбувається. Він намагається підбадьорити сина та шукає способи вибратися зі складної ситуації. Але на жаль, оточують героя суцільно егоїсти та негідники.
Особливо зворушливо виглядає момент, коли Уїнстон спілкується зі страховою компанією — яскраве відображення кризи охорони здоров'я в США. Здається, момент, коли герой вже крізь сльози визнає, що не розуміє слова оператора, знайомий кожному, хто спілкувався із працівниками подібних контор.
Якщо в класичному «Токсичному меснику» політична сатира залишалася в рамках жарту, який час від часу втрачався за розчавленими головами та оголеними грудьми, то тут багато проблем виводять на перший план. Нібито успішні та надійні компанії тримаються на чесному слові, а їхні власники – цинічні злочинці. Журналістів, які докопуються до істини, вбивають, а у простих мешканців відбирають їхній бізнес за безцінь.
Допомоги в цьому огидному світі чекати нема звідки. Ділки зневажають навіть своїх дітей. Людям залишається лише чекати на героя, який відновить справедливість своїми руками. Звучить пафосно? Так. Але «Токсичний месник» одночасно і нагадує глядачеві про жорстокість корпорацій, і знущається з стереотипів подібного кіно.
Найтонша іронія в тому, що всі вже втомилися від супергероїки та сатири на неї на кшталт серіалу «Пацани» — і на цьому тлі виходить фільм. Так що єдиний небанальний персонаж — низькорослий виродок, який не церемониться зі лиходіями, а просто сує їх головою в двигун машини, що працює.
«Токсичний месник» тішить безглуздим гумором
Хоча «Токсичний месник» і виходить із рейтингом «18+», у нову версію не стали додавати нескінченні голі тіла. Тож шанувальникам відвертих сцен краще переглянути класику, особливо першу та четверту частини. А підлітковий гумор наче незряча дівчина, яка погано готує яєчню, зник.
Але автори не стали зовсім несміливими. Наприклад, над смертельними хворобами вони жартують від щирого серця: герой навіть не чує свого діагнозу, бо поруч щось свердлять — просто як ваш сусід удома. Та й де ще побачиш Дінклейджа, який танцює в балетній пачці? А дурна і безглузда жорстокість стала лише видовищнішою і масштабнішою: бюджет у нової версії солідніший.
Пародійний тон історії задають зі вступної сцени, де спочатку закадровий голос головного героя знущається з самої ідеї закадрового голосу, а потім лиходії невиправдано довго розстрілюють журналіста, який, як на зло, все не вмирає.
Але справжній драйв почнеться після першої третини, коли Вінстон перетвориться на токсичного месника. До речі, Пітер Дінклейдж чесно зізнався, що в костюмі грав не він: роль страшного супергероя відпрацювала Луїза Гуірейро, а актор залишився лише на озвученні. Але з урахуванням невпізнанної зовнішності це цілком припустимо.
Російськомовні глядачі, звісно, не почують оригінального голосу. Але варто зазначити, що «Токсичний месник» – приклад вдалого дубляжу. Репліки головного героя переклали без зайвої пародійності, але вони звучать дуже жваво та смішно, набиті розмовними фразами та жартами. Це ідеально підходить персонажу, який бурчить, поки зносить негідникам голови шваброю або вириває кишки через задній прохід.
Режисери деяких бойовиків та жахів могли б повчитися дотепності та різноманітності екшену у авторів «Токсичного месника». А образи лиходіїв стоять окремого захоплення. Як мінімум, тут є банда злочинців у чудових вбраннях: від костюма Півня та клоунського гриму до копії маніяка Зодіаку. Командує ними герой Елайджі Вуда, який тут нагадує Пінгвіна з фільму «Бетмен повертається» та жартує про «моє красу». Крім того, банда — музичний колектив, і її виходи подають у дусі кліпів старого MTV.
Також варто зазначити, що лиходія тут грає Кевін Бейкон, якому так йдуть ролі негідників. І у фіналі у нього відростають роги. Хіба ще щось потрібно для відмінної мерзенної комедії?
“Токсичного месника” напевно оцінять і зрозуміють не всі. Ставлення до цього фільму залежить від того, чи любить глядач оригінальну картину, «Слимака» Джеймса Ганна чи «Живу мертвечину» Пітера Джексона. Ідіотизм та гротеск зведені в абсолют, і ніщо не натякає хоч на частку реалізму в тому, що відбувається. Тому стрічку варто дивитися лише шанувальникам подібного гумору. А для них у «Токсичному меснику» знайдеться несподіваний бонус — соціальні теми та драма про близьких людей.