«Альтер»: чи варто дивитися іронічну антиутопію із зіркою «Гаррі Поттера»
Фільм частково знімали у Казахстані.
18 вересня у російський прокат виходить новий фільм фінського режисера Тімо Вуоренсоли – він найбільш відомий за чорною комедією “Залізне небо”. Його нову роботу спочатку просували під назвою «Проект Дарвін», потім – «Генеза». Але в результаті локалізацію залишили близькою до оригіналу: Альтер.
Фільм Вуоренсоли – максимально міжнародний проект. Країною виробництва вказано Канаду, зйомки частково вели в казахській Астані за участю місцевого оператора, а в кадрі є сусідами британські та російські актори. Але, звичайно, всі відразу звернуть увагу на головного героя Тома Фелтона — знаменитого Драко Малфоя з «Гаррі Поттера».
Картину просувають як похмуру фантастику. Однак потрібно враховувати, що режисер зазвичай знімає недороге іронічне кіно, яке швидше жартує з стереотипів популярних жанрів, ніж слідує їм. Тому і від «Альтера» не варто чекати на антиутопічний блокбастер, а краще налаштуватися дивитися його з усмішкою — хоча на екрані все максимально серйозні.
Про фільм «Альтер»
- Оригінальна назва: Altered.
- Країна виробництва: Канада.
- Жанр: фантастика, бойовик, драма.
- Дата виходу: 18 вересня.
- Тривалість: 1 година 25 хвилин.
- Режисер: Тімо Вуоренсола.
- У головних ролях: Том Фелтон, Річард Брейк, Еггі К. Адамс, Ігор Жижкін, Єлизавета Бугулова, Олексій Філімонов.
Невідомо, з чиєї вини, але у світі почалася ядерна війна, яка знищила старий порядок. Однак людство вижило та перебудувало суспільство. У джунглях Амазонки знайшли дерево «Генеза», яке зробили головним джерелом енергії. А ще люди навчилися змінювати ДНК, і практично всі отримали якісь покращені здібності: підвищену силу, рентгенівський зір чи щось подібне. Усіх їх назвали “генетиками”.
Однак 10% людства виявилися не схильними до змін. Звичайні люди стали нижчою кастою, яка виконує чорну роботу. Їх називають “особливими”.
Леон — представник останніх, та ще й не може ходити, пересувається лише на візку. Однак він дуже розумний і тому створює для інших «особливих» протези та інші прилади, що полегшують життя. Разом зі своєю подругою Хлоєю герой вирушає на нове замовлення і стикається з бандою терористів, які нібито борються із «генетиками». Ось тільки насправді все це частина великої змови. Використовуючи свій розум та технологічний екзоскелет, Леон стає захисником простих людей.
У фільмі є цікавий соціальний підтекст
Зав'язка “Альтера” нагадує відразу багато антиутопій про незвичайне технологічне майбутнє: від “Елізіуму” Ніла Бломкампа до екранізації “Дивного нового світу”. З першим картину ріднить навіть наявність екзоскелета у головного героя. Але головне, що поєднує всі історії, — тема сегрегації на тлі видимого благополуччя суспільства.
Футуризм Тімо Вуоренсоли дуже умовний: у плані візуалізації він просто взяв незвичайно виглядають реальні будинки (величезна куля дійсно стоїть в Астані), доповнив їх комп'ютерною графікою і зробив ще яскравіше на контрасті з будинками, що розвалюються, — які за фактом не надто відрізняються від хрущовок.
Та й пояснення того, що відбувається у світі, тут дуже умовно і часто схиляється до кліші: ядерна війна, нові технології, інше суспільство. Краще навіть не чекати, що тему природної енергії розкриють і докладно пояснять, — все це лише формальне тло для основної історії.
На перший план режисер, абсолютно не ховаючись, виводить аналогії з будь-якою сегрегацією — тут кожен глядач може вибрати паралель, яка є актуальною для нього. Найбільш зловісно виглядає натяк, що навіть ті, хто начебто налаштований до «особливих» позитивно, вважають їх здатними лише на найпростішу роботу. Ця доброзичлива поблажливість, яку можна зустріти й у житті, іноді лякає більше жорстокості.
Але все ж таки головна і найпохмуріша іронія ніби трохи прихована: адже насправді «особливі» — це якраз звичайні люди, які були завжди, а «генетики» — мутанти. Причому здібності не їхня заслуга, а просто удача якихось вчених минулого. Як тут не знайти паралелі з тими, кому пощастило із заможними родичами чи просто із зовнішністю — і потім вони починають ображати решту залінь та відсутність прагнень. Не секрет, що будь-яка фантастика говорить не про майбутнє, а про сьогодення.
До історії не потрібно ставитися надто серйозно
Заздалегідь можна сказати, що багато хто лаятиме «Альтер». І начебто є за що: фільм справді буквально складається з кліше. Історію розвитку світу тут подають у вигляді лекції, яку зачитують підліткам, — так робили не лише у класичних антиутопіях, а й у пародійних «Двох пагорбах». Лиходії в цьому кіно дуже люблять обговорювати свої злодійські плани вголос, щоб герой міг почути і завадити, — «Зберігачі» Алана Мура знущалися з цього ходу десятки років тому.
А потім божевільні дивацтва та повороти почнуть сипатися один за одним, перетворюючи фантастичну антиутопію мало не на мильну оперу про несподівані родинні зв'язки. І тут уже залежить лише від прозорливості глядача, наскільки швидко він зрозуміє головне.
Весь фільм – пародія на фантастику про супергероїв, а не серйозна історія.
Не така пародія, як «Голий пістолет», звісно. Тут немає відвертого ідіотизму та бажання розвеселити глядача гегамі. Але Тімо Вуоренсола завжди знімає трохи знущально, що логічно для людини, яка почала кар'єру з картини «Зоряна каламут», а потім зняла «Залізне небо» про нацистів, які сховалися на темному боці Місяця, а потім полетіли на Землю захоплювати айфони.
Хтось зрозуміє жарт уже на моменті, коли герої почнуть боротися за справедливість із популярною співачкою Мирою, а їхнє спілкування з Леоном перетвориться на потік підколів один одного. Ще більш очевидним все стане, коли персонажі прийдуть у центр планування сім'ї, причому герой Фелтона буде одягнений чи то як сутенер, чи як персонаж «Даєш молодь», який говорив: «Данило, ти що крейзі?»
Зрештою, Леон перетворюється на крутого героя в костюмі, але він не якийсь Бетмен, а буквально Флауермен, оскільки як зброя використовує квітковий пилок, шипи та якийсь дуже їдкий цитрус.
Якщо розглянути в «Альтері» іронію, все стане на свої місця. Весь сюжет фільму побудований на кліші про становлення супергероя, повторюючи ходи умовної «Залізної людини», але з бюджетом лише 15 мільйонів доларів.
Акторський склад виглядає інтригуюче
Особливо іронічно, що на головну роль у картині про сегрегацію запросили Тома Фелтона, якого найкраще пам'ятають на образ Драко Малфоя з «Гаррі Поттера». Колись його персонаж найгучніше обзивав інших «бруднокровками» — тепер Леон готовий віддати життя за рівність людей, навіть відмовившись від власного благополуччя. Важко сказати, чи замислював режисер такий складний жарт, чи він вийшов випадково. Але в чому немає сумнівів: Фелтон приємно бачити на великих екранах.
До акторів, яких прославив Гаррі Поттер, досі прикута увага фанатської спільноти, і дуже цікаво спостерігати, наскільки по-різному складається їхня кар'єра. Особливо відзначився Деніел Редкліфф, який вибирає найдивніші ролі в кіно: від трупа у фільмі «Людина — швейцарський ніж» до трьох різних образів у «Чудотворцях».
Том Фелтон частіше знімається в не надто помітних фільмах, грає в театрі і навіть випустив кілька альбомів (він, до речі, чудово співає). Його участь в «Альтері» — своєрідна реклама для фільму, яка приверне до екранів усіх, хто скучив за актором з дитинства.
Але Фелтон навіть у не найсерйознішій роботі грає з душею. Неминуча смуток в очах героя здається дуже натуральним.
А для російських глядачів буде цікаво, що у кадрі зібралися не лише приємні британські актори (серед них Річард Брейк, який грав першу версію Короля ночі у «Грі престолів»), а й вітчизняні артисти. Причому над епізодах, а основних ролях.
Хлою – головну помічницю та названу сестру Леона – зіграла Єлизавета Бугулова. Вона більше відома як робітниця дубляжу, але останнім часом все частіше з'являється на екранах. Образ одного з головних лиходіїв дістався Ігорю Жижикіну. У дубляжі, звичайно, не зрозуміти, як персонажі спілкуються англійською. Але візуально всі вони на екрані виглядають дуже органічно і не програють колегам.
Та й загалом усе це добре відповідає концепції світу майбутнього, де до ладу не вказано, чи збереглися розбіжності країнам, мовам і національностям. Можливо, відмовившись від одного поділу, люди одразу знайшли нове.
Враження від Альтера можуть зіпсувати завищені очікування: якщо йти на сеанс як на серйозну антиутопію з домішкою супергероїки, можна розчаруватися. Але краще сприймати фільм як кіно категорії «Б» — із не надто великим бюджетом та частково іронічним змістом. Тоді можна знайти і з чого посміятися, і про що задуматися після перегляду.