Ті, хто чують “голоси”, не обов’язково хворі

Не дарма в українських психіатричних клініках проводять регулярні заняття для клієнтів: "Як благополучно жити, незважаючи на "голоси". Вважалося, що це симптоми психозу, причому позбутися від нього повністю вкрай складно.

А ось фахівці з Університетів Дюрама і Стенфорда, довели, що 10% всіх людей протягом життя хоча б раз чули "голоси". У США це відкриття вже назвали переворотом психіатрії.

Всі ми час від часу перебуваємо в зміненому стані: коли засинаємо, після перевтоми, під час підвищення температури, після сильної крововтрати, під дією певних препаратів або алкоголю. Виявляється, частина людей в цей період чують свої думки як би з боку, "чують, як вони думають". Можна згадати схоже явище: власне серцебиття ми не чуємо, але якщо почнемо прислухатися – викличемо шум у вухах. Але якщо одні люди просто усвідомлюють, що з ними щось не так, інші говорять про "внутрішніх", схожих на думки голосах. Найчастіше до такої трактуванні схильні тривожні, недовірливі люди. Забавно, що подібне "відлуння думок" люди чують і в моменти найвищої радості – коли перезбуджени і їх стан також змінено. Є й ті, для кого "голосу", що сприймаються як прояви інших особистостей, – щось приємне: джерело натхнення або підтримка у самоті.

Те, як пояснюють люди подібний стан, залежить від їх переконань, вірувань, досвіду. Для одного це – ангели, для іншого – інопланетяни, для третього – ознака божевілля. Бігти до лікарів з таким симптомом схильні люди з низькою самооцінкою, в депресії. А ось справжні психічно хворі люди рідко визнають себе неадекватними і не прагнуть позбутися від своїх симптомів.

Джерело: ukr.media