Напевно, ніхто не буде сперечатися з приводу того, що салатів на святковому столі – а тим більше передноворічний! – має стояти багато. І різних! Тому, гадаю, немає нічого дивного в тому, що коли журнал підсунув усім нам таку довгоочікувану до обіду ложку за ті салати… Коли до 31-го – нічого. А до католицького Різдва ще менше…
Загалом, я сходив по активному засланню. І подивився ті салати. Погортав сторінки. І… Знайшов! Дуже цікавий салат. Котрий… Ну, не втримався! Аж надто руки засвербіли, як тільки прочитав я про нього. Тому – приготував. А сьогодні й розповісти про нього збираюсь.
Отже. Маю честь представити шановній публіці…
Салат Португальський!
К. Кучер, особистий архів К. Кучер, особистий архів К. Кучер, особистий архів К. Кучер, особистий архів
Ось-ось. Насамперед саме своєю назвою він мене заінтригував. Адже зустрічають, самі розумієте… По одязі. Ну, а кулінарні страви… Навіть за назвами! Пам'ятаєте, як у тій же «Народженій революцією» головний герой фільму – ще молодий Микола Кондратьєв – сидів зі своєю майбутньою дружиною за столиком у буржуїнському ресторані і перераховував офіціанту, що шанобливо схилив перед ним голову, чого б вони «зволили»?! У мене, як цей епізод переглядаю, від одних сказаних ним назв слинки течуть.
Так само – і тут. “Салат … Португальський!”. І одразу перед очима – сонце, пальми, океан… І келих гарного портвейну. У якому грає, змінюючи форму і переливаючись бордово-золотистими відтінками, те сонечко, що прямо в зеніті. Тепле, лагідне…
Вже тільки для того, щоб уявити цю картинку і трохи помріяти… Мріяти про те, що не лише їли, припорошені білою сніжною пелериною, а й пальми, море, сонце… Все це обов'язково буде в нашому житті. Вже скоро. Ось-ось. Прямо наступного року.
Тому… Якщо ми хочемо, щоб передноворічні мрії не лише були, а й збувалися, треба було б придивитися і знайти на святковому столі містечко для цього салату. Тим паче ті салати, про які я вже встиг розповісти… Вони – легкі! Що, звичайно, важливо: за столом сидіти, почитай, всю ніч! А сите черево, воно не тільки до роботи – суто негативно, а й у сон його – буває! – хилить. Тому сильно наїдатись за передноворічним столом не рекомендується. Але й голодним залишатися теж якось небажано!
І такий ситний салат, в якому, крім квасолі, ще й тунець має місце… Ні, ніяк зайвим на передноворічному столі не буде. Тим більше, якщо врахувати, що за ним не тільки сидітимуть, але час від часу і тости вимовлятимуть. А закуска… Вона солідною має бути! Тож і тут португальський салат вас виручить.
Ну, та ще. Цей салат має одну дуже цікаву особливість. Його, як і добрий португальський портвейн… Наполягати треба! Єдине, заспокоює те, що у випадку з салатом не йдеться про роки. Пари-трійки годин, щоб він настоявся – цілком достатньо. Тож у будній день такий салат приготувати… Ну самі розумієте! Дуже проблематично. Я й так з роботи голодний вдаюсь. А ще години три чекати, щоб цей салат настоявся? Ні, ні та ні! Я краща за рідину надра. І олія рослинного на неї. І на стіл одразу. Одразу! А не за три години.
А 31-го – ось такий варіант… Не найгірший, між іншим. Зробили салат, і нехай він собі стоїть, наполягає, доки ви чимось іншим зайняті. Але коли раптом гості, як сніг на голову, раніше того терміну, про який ви ще позаминулого року домовилися… Навіть метушитися не треба – ой, мовляв, зараз, тільки салати заправимо… Та заправлено все вже! Тільки на стіл поставити та ложки в нього встромити. Горілку з кучугури, що на балконі намело, як з піхов, вихопити стрімко і холодну її, з лінню, що повільно так потягується, коли вона – з шийки, та по стопочках: «З наступаючим, гості дорогі! А то ми вже й зачекалися, у вікно вас виглядаючи».
Плюс вартісна складова. Коли передноворічний, офіційно задекларований дохід, треба безконфліктно розподілити між подарунками, продуктами, якимись варіантами святкового відпочинку (ну, в кіно, як мінімум, сходити!) – бюджетний характер цього салату, як на мій погляд, має не таке вже й маловажливе значення. Банка білої консервованої квасолі, банку натурального тунця, головка червоної цибулі та пара зубчиків часнику, невеликий пучок зелені, грамів 75-80 оливкової олії і наполовину менше оцту… Особисто я вклався в дві сотні рублів. Не думаю, що комусь ця сума може виявитися непідйомною.
Ну як? Умовив?
Тоді в банці з квасолею пробиваємо дві дірки: одну зовсім невелику, щоб повітря стравлювалося, другу побільше – для зливу води, в якій наші боби консервувалися. Зливаємо рідину.
Відкриваємо рибні консерви, дістаємо тунця і ретельно розминаємо його вилкою.
Цибулю чистимо, шаткуємо півкільцями і добре мені в кулаку. Типу як перед квашенням розминаємо капусту. Приблизно так само і з цибулею. Після чого ретельно промиваємо його в холодній воді і відкидаємо на друшляк, щоб стекла рідина.
Скло? Тепер квасолю, цибулю та розім'ятого тунця відправляємо в салатник. У миску наливаємо оливкову олію, додаємо до неї наполовину менше оцту і ретельно їх збиваємо віночком. У салатну заливку, що вийшла у нас, підмішуємо два давлених зубчики часнику і дрібнорублену зелень.
Виливаємо соус у салатник, солимо, перчимо, ретельно все перемішуємо, накриваємо кришкою або харчовою плівочкою і… Відправляємо все в холодильник. Салату ж – пам'ятайте! – Настоятися треба.
А поки він наполягає, я тут ще дещо…
Звернули увагу: у них зовсім не так, як у нас? Ми їм про відварену картоплю, а вони нам – «квасолею її в пику тикають». Ми по оселедечку… Або скумбрії. А вони нам – тунця! Ми їм – «цибуля ріпчаста»! А вони – червона… Червона (!) цибуля тягне. І олія рослинна… Ні щоб якась людська, так вони – оливкова!
І ось так день ми ту квасолю, другий – тунця… А на третій… Воно саме зветься: «Картоплі хочу!» Відварений. І оселедці до неї. З цибулькою. Чи не червоним. Нормальним, звичайним. І соняшникової олії на ту оселедечку і цибульку зверху. Трохи. Граммулечку. Але ж запах… Запах! Відчуваєте?
Ось саме – вдома ми! У себе. За столом у своїй квартирі. І дружина на вас так любляче дивиться. Може, таки глянути: що там із цими дверними петлями, про які вона ще минулого року просила?
Ні, мужики… Пальми, баобаби… Добре, звісно. Але ж так. В міру. І… Іноді. Вдома воно… Краще!
А мрії… Нехай вони справджуються! Хто ж проти? Але й у реалі… Не так погано воно у нас, як комусь хотілося б. Ось і салат… Португальська. З тунцем! Португальський салат на столі стоїть. І що тоді сидимо? Накладаємо, накладаємо по тарілках!
Ну… З Новим роком!