Одягнути всю Америку: історія успіху дизайнера Роя Голстона
Легендарний американський дизайнер Голстон ще до того, як йому сповнилося 30, встиг спроєктувати капелюх для Джекі Кеннеді, у якому вона з’явилася на президентській інавгурації свого чоловіка. На початку свого четвертого десятка він допоміг зломити світове панування Франції під час “Версальської битви” 1973 року, коли найкращі американські дизайнери, як він сам і Оскар де ла Рента, змагалися зі знаменитими французькими колегами, включно з Івом Сен-Лораном і Крістіаном Діором. Голстон мріяв “одягнути всю Америку”, але, як Ікар, що підлетів надто близько до сонця, досягнувши неймовірного успіху, стрімко пішов у небуття через власні амбіції.
Голстон, 1975
Культовий американський дизайнер Рой Голстон Фровік народився в місті Де-Мойні, штату Айова, у сім’ї норвезько-американського бухгалтера. Він виріс як дитина-гей в консервативній родині. У дитинстві любив перевдягатися й робити одяг для своєї мами й сестри, тож невипадково опинився в Чиказькому університеті мистецтв. Під час навчання в інституті він також працював мерчендайзером у висококласній мережі універмагів Carson Pirie Scott. Водночас майбутній дизайнер почав створювати капелюхи.
Реклама 
Голстон та італійська кінозірка Вірна Лізі під час примірювання капелюхів, 1964
Якось Голстон познайомився з Андре Безілем, перукарем, що був власником найпрестижнішого салону в готелі Ambassador. Під враженням від молодого дизайнера і його робіт Безіл почав представляти капелюхи Голстона у своєму салоні. Пізніше, коли Андре відкрив свій салон на Мічиган-авеню, він запропонував Голстонові половину місця для шоу-руму. Перший великий прорив Голстона стався, коли видання Chicago Daily News опублікувало коротку історію про його модні капелюхи.
Наприкінці 1950-х Голстон переїхав до Нью-Йорка й влаштувався дизайнером до шанованої модистки Лілі Даше. Невдовзі його призначили співдизайнером у Lilly Daché. Голстон познайомився з кількома редакторами й видавцями модних видань і покинув студію, щоб стати головним керівником універмагу Bergdorf Goodman.
Жаклін і Джон Кеннеді під час президентської інавгурації, 1961
Дизайн капелюхів Голстона довів фантастику до примхи: він використовував всі різновиди коштовного каміння, квітів і торочок для їхнього декорування. У 1961 році Жаклін Кеннеді прославила його роботу, коли прийшла на президентську інавгурацію свого чоловіка в капелюсі, який створив Голстон. Серед друзів і клієнтів дизайнера незабаром з’явилися одні з найчарівніших і найвідоміших жінок у світі, зокрема Рита Гейворт, Лайза Міннеллі, Марлен Дітріх і Діана Вріланд.
Джин Шрімптон у туніці й штанах Halston під час знімання для Vogue, 1969
На початку 1960-х світ переживав культурну революцію — і Голстон зробив все можливе, щоб відповідати радикальним змінам. Свою першу колекцію одягу для Bergdorf Goodman він розробив у 1966 році. Два роки потому пішов з крамниці, щоб створити власну компанію Halston Ltd. А в грудні 1968 року Голстон показав свою першу однойменну колекцію, яка втілювала модні ідеали й бажання всіх жінок тієї епохи, поєднуючи сексуальність і елегантність.
Восени 1972 він представив просту сукню-сорочку, виготовлену з “ультразамші” — міцної й гарної тканини, яку можна було мити. Через два роки запропонував світу свій найзнаковіший дизайн — сукню із застібкою на шиї. Вона миттєва стала хітом американських дискотек. Завершували образ фірмові сонцезахисні окуляри Halston, які носили як удень, так і вночі.
Актриса Шарлотта Ремплінг, одягнена у в’язаний светр, спідницю й крислатий капелюх Halston під час знімання для Vogue, 1970
Голстон був відомий своїм мінімалістським підходом до моди, а його авторський одяг був скромним і часто оманливо простим. Він поєднував легкість і зручність спортивного одягу з повсякденним, а потім здійняв планку з розкішними тканинами, своїм виразним стилем і пропорціями. Голстонові приписують створення унікального нового образу, оригінального американського способу вдягатися. Адаптуючи моду до сучасного способу життя, водночас не жертвуючи гламуром і розкішшю, він вплинув на багатьох інших дизайнерів.
Показ Halston, 1972
“Голстон був одним з найвпливовіших дизайнерів нашого часу, — якось сказала Донна Каран. — Я говорю це з особистого досвіду, тому що коли я була молодою, він був тим, на кого я прагнула бути схожою. Він розумів розкіш, гламур, простоту, форму й важливість уніформи. Для мене він уособлював усе, що було сучасним і чистим. На що ще може сподіватися дизайнер?”
Лорен Гаттон у знаковій сукні Halston під час знімання для Vogue, 1975
Коли він зав’язував светр на плечах своїх моделей, модники всюди його приймали. Інші дизайни також стали торговими марками Halston: сукня без бретельок, сукні з драпірованого віскозного трикотажу, кашемірові трикотажні вироби, каптани, сукні на одне плече й зі шлейками та асиметричні декольте. Він був добре відомий своєю любов’ю до розрізів і однотонних обтислих суконь. У 1976 році дизайнер створив свій перший парфум, надзвичайно успішний Halston. Пляшка у формі сльози, яку вигадала Ельза Перетті, була такою впізнаваною, що Голстон наполіг на тому, щоб на ній не було маркування з його ім’ям.
Голстон у студії, 1977
Його новаторство у виготовленні суконь з одного шматка тканини — розрізаного навскоси — стало майже біблійним дивом. Покази Halston були театральною подією й залучали, з аберантною недбалістю на ті часи, чорних моделей. 1970-ті були пов’язані з молодістю, танцями, сексуальністю (і безтурботністю). Його спосіб життя і його одяг втілювали це.
Показ Halston, 1978
Голстон був відомий як перший дизайнер, який повністю видав себе за бренд; його вплив виходив за межі модної індустрії, тому він і намагався змінити бізнес, у якому існував. Завдяки ліцензійній угоді з універмагом демократичного одягу JCPenney він створив дизайн, доступний для жінок з різним рівнем доходу. Він також став впливовим у дизайні уніформи, змінивши її для персоналу Braniff International Airways, працівників прокату автомобілів Avis і спортсменів зі США на Олімпійських іграх 1976 року.
Голстон з моделями перед шоу в Нью-Йорку, 1978
Якщо сьогодні співпраця між великими дизайнерами й такими брендами, як H&M — звична річ, то за часів Голстона це було гучною подією. Рішення призвело до того, що його лейбл усунули з крамниць високої моди, включно з Bergdorf Goodman, у якому майже почалася його кар’єра. Угода з JCPenney вийшла за межі винятковості, яку люто захищала мода: Голстон порушив норми, а людям подобалися їхні межі, встановлені між високим і буденним.
Б’янка Джаггер, Голстон і Лайза Міннеллі в Studio 54, 1978
У своєму пристрасному бажанні “одягнути всю Америку” дизайнер зазнав невдачі в руках моди й бізнесу. Попри досягнення, постійне вживання наркотиків і недотримання термінів щодо завершення колекцій підірвали його успіх остаточно. У 1984 році його звільнили з власної компанії й він втратив право розробляти й продавати одяг під своїм ім’ям. Ці події і його передчасна смерть від ускладнень, пов’язаних зі СНІДом, у віці 57 років, призвели до того, що він зник з американської моди.