“Один літак може знищити цілі підрозділи ворога. Це неймовірна потужність і сила”: інтерв’ю з льотчиком-винищувачем Вадимом “Karaya” Ворошиловим
Героїчні льотчики, інженери, зенітники, радіотехніки захищають українське небо від ворожих атак. Один з них — льотчик-винищувач Вадим “Karaya” Ворошилов, герой Vogue Ukraine Edition, якому 2 лютого виповнюється 30 років.
Літо початку 2000-х. Десятирічний Вадим відпочиває з батьками в українському Криму. Серпантинною дорогою вони спускаються з гори Ай-Петрі маршрутним таксі. Раптом хлопця накриває хвиля хворобливого відчуття — йому зле. Він і гадки не має, що мине ще десять років, і вестибулярний апарат, який підвів його тієї миті, витримає будь-який маневр і перевантаження — польоти у стратосфері на швидкостях, близьких до двох махів (дві швидкості звуку); на гранично низьких висотах зі швидкістю від 800 до 1000 км/год, уникаючи наземних перешкод (вежі, лінії електромереж, будівлі); виконання найнебезпечніших маневрів, як-от петля Нестерова, інші фігури складного пілотажу. І, безумовно, робота у складі ударних груп і ведення повітряного бою.
Реклама
Вадим “KARAYA” Ворошилов
Образ льотчика-винищувача Вадима Ворошилова гідний фільму “Топ Ґан” — у нього круті хіпстерські вуса, стильний мілітаристський бомбер, на який, без сумнівів, задивлявся б сам Раф Сімонс, і кастомізований шолом. У його Instagram — десятки тисяч підписників, які із захватом стежать за роботою видатного пілота. Воно й не дивно — збоку його служба справді схожа на голлівудський блокбастер; але Вадим не актор, а військовик; і на відео – не декорації чи спецефекти, а справжня війна, де реальний ризик загинути.
Перші кроки у військовій справі Вадим зробив 2009 року, коли вступив до військового ліцею в рідному Кременчуці. Остаточно пов’язав своє життя зі Збройними Силами, обравши навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил. “Туди мене скерував командир взводу. Саме він захопив мене авіацією і переконав учитися на льотчика, — розповідає Ворошилов. — Це був найкращий вибір у моєму житті, який я не змінив би, навіть якби мав шанс почати жити наново”.
У мирні часи Вадим полюбив професію за неймовірну красу та зізнається в цьому з відверто романтичними нотами в голосі: “Уявіть, іде дощ, небо похмуре, а ти маєш змогу за хвилину опинитися понад хмарами й побачити сонячний небокрай. Це — неймовірно”. Однак у реаліях війни Вадим цінує своє покликання за відчуття могутності. “Один літак може знищити цілі підрозділи ворога. Це неймовірна потужність і сила”, — каже він.
Попри серйозні професійні виклики, Вадимові не бракує почуття гумору. Його позивний Karaya зумери назвали би стьобом, а інтелігенція — іронією. “Це був 2014 рік, перші хвилі ворожої пропаганди. Я заводив нову сторінку в Instagram, думав, як підписатися, — згадує Ворошилов. — Оскільки росіяни постійно називали нас нацистами, то я й подумав: якщо ми нацисти, назвуся Karaya”. Свого часу це був один із позивних Еріха Гартманна — німецького льотчика-аса, якого вважають найуспішнішим пілотом-винищувачем за всю історію авіації. Статус, яким уславився оригінальний власник позивного, Ворошилов відпрацьовує вже десять років. Він брав участь в АТО й ООС, а з 24 лютого 2022 року захищає Україну у великій війні.
Українські льотчики працюють високопрофесійно та по-новаторськи — такого не прописано в жодній методичці у світі. Креативність і гнучкість наша авіація зробила своєю очевидною перевагою. “Нормативна база й тактики застосування залишилися у нас однакові з ворогом після розвалу радянської школи. Але росіяни досі працюють у такий спосіб, а ми по-новому, — розповідає Ворошилов. — Скажу більше: навіть авіація західних партнерів звикла вести лише наступальні дії, а в нас наразі — затяжна оборонна війна. У світовій історії такого ще не було: щоб у масштабній війні авіація упродовж такого тривалого часу виконувала переважно оборонні функції та інколи – наступальні”.
Кожен бойовий виліт українських пілотів — це досягнення, і, звісно, досягнення не залишаються поза увагою. У Ворошилова вже чимало регалій. Він має звання найкращого молодого льотчика повітряного командування “Південь”, а його екіпаж — найкращого у винищувальній авіації Повітряних Сил України. Він кавалер ордена “За мужність” III ступеня і Герой України.
Відомим Ворошилов став після виконання завдання 12 жовтня 2022 року: тоді він знищив п'ять дронів-камікадзе Shahed 136 — три на Півдні України та два над Вінницею. Внаслідок пошкодження літака Вадим катапультувався на Вінниччині, попередньо відвівши винищувач від населеного пункту. Опісля поділився фото, на якому зворотній бік його роботи — не залите сонцем небо, а заюшене кров’ю й обпечене обличчя.
“Я зробив це фото після катапультування, коли спускався на парашуті. Я розумів, що в мене кровотеча, тож потрібно було оцінити стан свого здоров’я і спрогнозувати, яку медичну допомогу собі надати, — розповідає Вадим. — Окрім того, коли літак зникає з радарів, на всіх аеродромах хвилюються, поки льотчик не вийде на зв'язок, і це досить тривожне очікування. Тому на фото я підніс палець, щоб показати хлопцям, що все добре і ми незламні”.
Після цієї події українці прозвали Вадима “Привидом Вінниці” та навіть згуртувалися для збирання коштів на новий літак. Здається, це найвищий рівень визнання. На запитання, чи лестить воно йому, Вадим відповідає стримано і впевнено: “Аби це допомогло швидше отримати західні винищувачі та підвищити ефективність роботи — от де головна мета і головний меседж кожного українського пілота”.
Фото: Mariana Shafro
Текст: Марина Шулікіна
