7 сюрреалістичних фільмів для початківців
Роботи Девіда Лінча, Брендона Кроненберга та Інґмара Берґмана
Як мистецький рух сюрреалізм виник після Першої світової війни та закликав звертатися до підсвідомого більше, ніж до свідомого. Звідти й викривлені форми Сальвадора Далі та парадокси Рене Магрітта. Як і в живописі, так і в кіно сюрреалістичний жанр прагне втілити сни, галюцинації, навіть марення в реальність. І це досі популярний та дієвий спосіб розповісти історію.
До сюрреалізму зверталися та звертаються знані у всьому світі режисер(-к)и, серед них ті, яких ми дуже любимо, і ті, які тільки починають свій шлях. Наприклад, уже зі своїм першим фільмом Лінч заявив про себе як про нового сюрреаліста у світі кіно та мистецтва загалом. Можна сміливо сказати — він зайняв місце Далі й тримає його до сьогодні. Що завжди можна сказати про сюрреалістичне кіно? Воно нікого не залишає байдужим.
Спеціально для «ELLE Україна» з нагоди виходу у прокат фільму Девіда Лінча у відреставрованій версії 25 січня, критикиня Єлизавета Сушко зібрала стрічки різних років, щоб розпочати знайомство з власними та чужими сновидіннями.
«Андалузький пес»
Рік: 1928
Режисер: Луїс Бунюель
Що може бути ще більш сюрреалістичним, ніж фільм, знятий за сценарієм Сальвадора Далі?
16-хвилинна стрічка не тільки занурює у дивний світ, але і є однією з головних кінозагадок 20-го століття. Сюжет тут не піддається логіці, а зорові образи змінюють один одного, щоб розповісти історію на емоційному рівні. Луїс Бунюель та Далі написали сценарій на основі своїх сновидінь, асоціацій та мистецьких образів. Чистий прояв сюрреалізму в кінотворі.
«Колиска відьом»
Рік: 1943
Режисер: Мая Деррен
Фільми режисерки українського походження з Києва, яка працювала в Америці та вплинула на творчість Девіда Лінча, не мають сюжету. Її «поетичні психодрами» чи «кіно трансу» — це гра з глядачем та виведення його за межі реального простору та часу, занурення в стан гіпнозу.
Завдяки спалахам світла, контрастам та фрагментарним сценам Мая Дерен не розповідає історію, а передає настрій і створює атмосферу, в якій або дуже добре, або нестерпно. «Колиску відьом» режисерка створювала в межах сюрреалістичної виставки, але не закінчила, бо померла від передозування. Але фільм все одно отримав нагороду в Каннах, не маючи аудіальної частини, яку додали згодом.
«Торік у Марієнбаді»
Рік: 1961
Режисер: Ален Рене
Сценарій до цього заплутаного фільму написав письменник Ален Роб-Ґріє — француз, якого вважають одним із засновників «нового роману». У 1961 році стрічка отримала «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю та шокувала глядачів часовими та просторовими розривами.
На розкішній вечірці чоловік запевняє жінку, що вони зустрічалися раніше та були у стосунках. Жінка натомість не лише не памʼятає, але й категорично заперечує, що хоч раз бачила його раніше. До їхніх розмов доєднується другий чоловік, а флешбеки жінки ніби наштовхують глядача на думку, що героїня починає щось згадувати. Але мандрівка у похмурі надра свідомості тільки заплутує всіх учасників цього глядацького досвіду.
«Персона»
Рік: 1966
Режисер: Інґмар Берґман
Психологічна драма шведського режисера врятувала йому життя. Сценарій він написав за девʼять тижнів, перебуваючи в лікарні із запаленням легень. Розчарований у професії та під впливом гарячки він створив найкращу історію за свою карʼєру, зіткнувши дві діаметрально протилежні особистості.
У цій стрічці відчувається ще одна характерна риса для сюрреалізму — наслідування вчення Фройда. Але Берґман наслідує його колегу — філософську теорію Юнґа, який визначив поняття Persona як своєрідну маску для суспільства. Головна героїня Елізабет мовчить, і не зрозуміло, чи це свідоме мовчання, чи німота. Історію акторки та їхніх стосунків розповідає медсестра психіатра Альма.
«Загублене шосе»
Рік: 1997
Режисер: Девід Лінч
Всі популярні та не дуже роботи Лінча — сюрреалізм у чистому вигляді. Чого тільки вартує «Твін Пікс» та його червона кімната. Але «Загублене шосе» можна виділити серед усіх заплутаністю, яку так і хочеться розгадати.
У кінострічці з нелінійним сюжетом йдеться про саксофоніста Фреда Медісона, який отримує таємничі відеокасети та підозрює свою дружину у зраді. Він думає, що в його будинок хтось проникає. А коли герой звертається до поліції, його звинувачують у вбивстві дружини й кажуть, що це знято на чергову касету. Подальший розвиток подій міститиме раптові перевтілення героїв і проникнення в залаштунки індустрії фільмів для дорослих.
«Нескінченний басейн»
Рік: 2023
Режисер: Брендон Кроненберг
Саме цією стрічкою Брендон гучно заявив, що не наслідує свого батька Девіда Кроненберга та готовий на шалені речі. З перших кадрів, які випробовують вестибулярний апарат глядача, можна зрозуміти, що далі події на курорті будуть не просто «Білим лотосом».
Письменник Джеймс Фостер, який переживає творчу кризу, у пошуках натхнення вирушає разом із дружиною у відпустку на дорогий курорт. Тут вони знайомляться із Габі, фанаткою Джеймса. Разом із новою подругою герої потрапляють в аварію, в якій з вини Джеймса гине людина. Письменнику вдається уникнути смертної кари — замість нього вбивають його двійника. З цього моменту головний герой поринає у світ безкарності, жорстоких та порочних насолод.
«Сценарій сну»
Рік: 2023
Режисер: Крістоффер Борглі
Новий фільм студії А24 від продюсера Арі Астера та режисера стрічки «Мене від себе верне» розповідає про науковця, який дивовижним чином починає зʼявлятися у снах знайомих та незнайомих йому людей. Викладач біології в університеті, в якого не складається життя так, як би він хотів, за мить стає популярним.
Порушуючи питання сучасності, як-то популярність у соціальних мережах, застосунки та махінації зі сну та мотивації, Борглі використовує прийоми сюрреалізму та показує, як сни можуть впливати на наше і чуже реальне життя.
Авторка: Єлизавета Сушко