Фільм «Франкенштейн» – 2025: актори, сюжет, відгук

Оскар Айзек, Джейкоб Елорді та Міа Гот розігрують страшну готичну казку.

7 листопада на стрімінговому сервісі Netflix вийшов новий фільм живого класика хорору та фентезі Гільєрмо дель Торо. Автор уже не перший рік співпрацює з платформою: тут виходив його «Піноккіо», серіал «Кабінет рідкіс Гільєрмо дель Торо», а до цього — анімаційна антологія «Історії Аркадії».

Саме Netflix дозволив режисеру втілити у життя його «проекти мрії». Наприклад, таким було похмуре переосмислення Піноккіо. І так само «Франкенштейна» дель Торо задумав уже роки тому. Хоча в даному випадку автори пішли на компроміс: у деяких країнах новинку показували і в кінотеатрах, навіть у форматі IMAX. Глядачам, які потрапили на такі сеанси можна лише позаздрити: фільм вийшов неймовірно красивим.

Але й удома його дивитися приємно та цікаво. «Франкенштейн» 2025 року приваблює не лише постановкою та яскравими акторами, а й несподіваним переосмисленням усім відомого сюжету.

Про фільм «Франкенштейн» 2025 року

• Оригінальна назва: Frankenstein.
• Країна виробництва: Мексика, США.
• Жанр: страхи, фантастика, драма.
• Дата виходу: 7 листопада.
• Тривалість: 2 години 29 хвилин.
• Режисер: Гільєрмо дель Торо.
• У головних ролях: Оскар Айзек, Джейкоб Елорді, Крістоф Вальц, Міа Гот, Фелікс Каммерер, Чарльз Денс, Девід Бредлі, Ларс Міккельсен, Крістіан Конвері, Микола Лі Каас.

У 1857 році команда корабля, що застряг у льодах, підбирає пораненого вченого Віктора Франкенштейна. Виявляється, що того намагається наздогнати якесь чудовисько неймовірної фізичної сили, яке нападає на моряків. Мало того, монстра неможливо вбити. Начебто впоравшись із переслідувачем, капітан корабля розпитує Франкенштейна про його життя.

Після смерті матері той вирішив перемогти саму смерть і навчився пожвавлювати мертву плоть. Так і народилося Створення, яке Віктор спочатку вважав за найбільший успіх. Але потім герой вирішив, що це чудовисько, не здатне до навчання, і захотів позбутися його. Однак усе це історія самого Франкенштейна. Створення має свою версію подій.

Режисер повертається до готичних казок

Для всіх, хто колись полюбив Гільєрмо дель Торо за «Багровий пік», «Лабіринт Фавна» чи ранній «Хронос», новий «Франкенштейн» виявиться справжнім подарунком. Достатньо поглянути на кадри з цього фільму настільки вони красиві.

Режисер останні 10 років випускав трохи інші проекти: то «Форму води», то «Алею кошмарів», то лялькового «Піноккіо» — всі вони по-своєму прекрасні. Але готичне хорор-фентезі — той жанр, у якому дель Торо просто не має рівних. Він навмисно перетворює дію майже на театралізовану виставу.

Фактурні актори ходять на тлі дивовижних декорацій чи не в дусі ретрофутуризму, плащ Твори майорить як тінь чи крила ворона. А Міа Гот, яка зіграла Елізабет, вже однією своєю неземною зовнішністю розкриває відчуття героїні, яка почувається чужою у цьому світі.

Візуальний ряд та розподіл кольорів у кадрі вкотре показують еталонний смак режисера. Одна моя подруга, якій я надсилав кадри, навіть сказала, що вони схожі на генерації ІІ — надто вже чітко все збудовано, так, щоб незмінно радувати око.

За часів «Багрового піку» акторам, які грали примар, робили пластичний грим, а потім поверх нього ще й додавали комп'ютерну графіку. Після цього з'явилися жарти на кшталт такого: «Дивно, що не викликали реальних демонів для правдоподібності». На цей раз режисер побудував не лише найкрасивішу лабораторію Франкенштейна, а й корабель у натуральну величину. І насипав навколо нього штучного снігу.

При цьому Гільєрмо дель Торо пішов далі і вписав у дію елементи боді-хорору. Експерименти Франкенштейна виглядають максимально жорстоко: на полі бою збирають тіла солдатів, у тому числі буквально видирають окремі частини. А сам Віктор із захопленням пиляє кінцівки, які видають моторошний хрускіт. Режисер навіть це робить по-своєму красивим — навмисний гротеск викликає швидше не огид, а інтерес.

Але тільки яскравим театром фільм не обмежується. Тут є масштабні сцени. Так, до намальованих комп'ютерною графікою тварин можна ставитися скептично. Але крижані пейзажі півночі просто зачаровують. Особливо коли на тлі нескінченної білизни з'являється Істота у чорному одязі.

Фільм «Франкенштейн» незвичайно переосмислює класику

Мері Шеллі написала книгу “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” ще на початку XIX століття, і твір став однією з основ майбутньої наукової фантастики. Приблизно через століття історію почали переносити на екрани. Віктор Франкенштейн та його творіння були невід'ємною частиною кіноселян жахів від Universal, а потім — і хорорів студії Hammer.

За роки існування кінематографа Істота (або просто «Монстр Франкенштейна») з'являлася більш ніж у 400 фільмах — навряд чи хтось це візьметься точно перераховувати, але схоже на правду. Звичайно, більшість із них невідомі, погані і виглядають як повне марення, на зразок вестерну «Джессі Джеймс зустрічає доньку Франкенштейна» або фантастики «Франкенштейн зустрічає космічного монстра».

Гільєрмо дель Торо довгі роки хотів зняти свою версію твору та показати власний погляд на сюжет. “Франкенштейн” 2025 року – своєрідна компіляція оригінальної книги, звідки прийшла зустріч на кораблі, фільму 1931 року і навіть його сіквела “Наречена Франкенштейна”.

Незвичайно, що режисер дробить розповідь на голови. Спочатку своєю історією ділиться вчений, який керувався добрими намірами, але згодом розчарувався у досвіді. Потім до кадру входить Істота і продовжує розповідь вже зі свого погляду.

Це чудово вписується в творчість Гільєрмо дель Торо, який завжди любив дивних ізгоїв, але умів створювати на екрані та чудовиськах. У разі режисер змушує у чомусь співчувати кожному з героїв. Тому й фінал «Франкенштейну» емоційно відрізняється від більшості переказів класики — тут у всіх трагедія.

У сюжеті є і буденна драма

Однією з головних переваг Гільєрмо дель Торо завжди було вміння поєднувати готичні фентезійні сюжети з цілком зрозумілими драматичними темами — він навіть «Лабіринт Фавна» та «Піноккіо» перетворив на переосмислення травм війни. «Франкенштейн» продовжує ці ідеї, перетворюючи майже казкових персонажів на нещасних людей.

Віктору Франкенштейну дають цілком зрозумілу мотивацію. Це не тільки вчений, рухомий гординею, а й хлопчик, який колись втратив матір. Його роман з Елізабетом — заборонена пристрасть людей, які бачать світ інакше, ніж оточуючі. Спонсоруючий дослідження Харландер у виконанні Крістофа Вальца – той, хто боїться смерті.

Окремо варто відзначити взаємини Віктора та його твори. Якщо попередні автори будували історію виключно на ідеї людини, яка вирішила зрівнятися з богом, то дель Торо показує більш приземлену версію. У фільмі легко побачити відображення батьківства, що не відбулося.

Герой щиро радіє, коли Істота тільки народжується, вважає своїм головним досягненням. Але потім швидко розчаровується – виявляється, воно не може швидко вчитися і знає лише одне слово. І лише через роки, пройшовши через багато випробувань і поневірянь і вже зустрівши своє творіння дорослим і розумним, Франкенштейн усвідомлює помилку.

Ще яскравіше це помітно на контрасті з Елізабет, яка відразу бачить у Істоті красу та всіляко її захищає. А головним наставником створення стає сліпий і мудрий старий. Так у містичну та філософську історію вплітається актуальна на всі часи цілком буденна тема.

Якщо сприймати нового «Франкенштейна» виключно з погляду сюжету, то Гільєрмо дель Торо додав мало нових елементів. Це все ще знайома історія митця, який злякався свого творіння. Але головні переваги фільму криються в іншому.

По-перше, це просто неймовірна візуальна насолода: кадри схожі на справжні картини. А по-друге, кожен із головних героїв розповідає свою версію, наповнену трагедією та сумнівами. Дивно, що сюжет, придуманий два століття тому, може бути таким живим і зрозумілим.