Вражаючі спадкоємці військового Хаммера, що пішов на спокій.
Наприкінці XX століття американська армія отримала машину, яка швидко стала відомою у всьому світі. Легкий, але потужний HMMWV впізнавали характерним виглядом навіть ті, хто мало цікавився військовою технікою. Він пройшов із американськими солдатами десятки кампаній, потрапив у кіно та відеоігри, а його громадянська версія, «Хаммер», стала предметом культу. Втім, навіть цій машині згодом була потрібна адекватна заміна.
Легенда та її межі
Хамві – військовий Хаммер.
HMMWV з'явився в армії США на початку 1980-х і швидко витіснив застарілі джипи, які ще з часів Другої світової війни були головним робочим конем американських військових. Новий армійський позашляховик справив враження своєю універсальністю: міг перевозити десант, тягнути причепи, служити штабної чи санітарної платформою, і навіть нести у собі кулемети, гранатометы чи протитанкові комплекси. Для військових це був справжній конструктор — одна база, десятки можливих модифікацій. Машина чудово проявила себе в Панамі, в пустелях Кувейту та Саудівської Аравії під час «Бурі в пустелі», а пізніше стала звичною технікою в Афганістані та Іраку. Її характерний силует був знайомий будь-якому глядачеві новин, а сцени з фільмів та репортажів ще більше закріпили за HMMWV образ неодмінного супутника американського солдата.
HMMWV із бойовим модулем.
Ось тільки чим довше тривали конфлікти нового часу, тим очевиднішими ставали недоліки. Машина створювалася як легкий позашляховик, і навіть броньовики на її базі залишалися вразливими для мін, фугасів та гранатометів. В Іраку HMMWV часто ставав легкою здобиччю для кустарних саморобних бомб, якими супротивники буквально всіяли дороги та провулки. Армія намагалася вирішити проблему: з'явилися спеціальні бронекомплекти, посилювалася підвіска, встановлювали екрани, але що більше додавали захисту, то важчою ставала машина. Це знижувало прохідність, збільшувало поломки та робило експлуатацію вкрай дорогою. Навіть найнадійніші модернізації не могли перетворити HMMWV на повноцінну захищену бойову машину. До середини 2000-х для військових стало очевидно, що настав час задуматися не над поліпшенням старого, а над створенням нового транспорту, здатного хоч щось протиставити сучасній зброї.
1. JLTV – новий стандарт
Ошкош JLTV.
Спочатку вимоги до нової машини були дуже суперечливими. Вона повинна була бути легкою, але при цьому витримувати вибухи під днищем та попадання з важкої зброї. Була зобов'язана швидко рухатися бездоріжжям і при цьому залишатися надійною в довгих переходах. Підсумком став Joint Light Tactical Vehicle або JLTV, який сьогодні називають прямим спадкоємцем HMMWV. Головна перевага JLTV – рівень захисту. У нього броня, близька до важких бронемашин, але при цьому зберігає рухливість позашляховика. Секрет частково криється у незалежній підвісці TAK-4i, яка буквально згладжує нерівності та дозволяє тримати високу швидкість навіть по пересіченій місцевості. Важливо й те, що машина спочатку проектувалась як цифрова платформа: у неї вбудовані сучасні системи зв'язку, управління та можливість встановлення різних модулів озброєння, від кулеметів до ракетних комплексів.
Ошкош JLTV.
Не менш вражає гнучкість конструкції. JLTV існує у транспортному варіанті для перевезення солдатів, у вантажному для постачання, а також у патрульному та бойовому, де може нести важке озброєння. Така універсальність робить його природним продовжувачем традицій HMMWV, але вже на іншому рівні. Перші партії JLTV надійшли у війська кілька років тому, і планується, що саме він поступово витіснить старий “Хамві” з армійських парків. Для армії це не просто нова машина — це фактично зміна стандарту, на який дорівнюватимуть усі легкі тактичні автомобілі найближчих десятиліть.
2. Високомобільний Stryker
Колісний Stryker.
Коли йдеться про заміну HMMWV, зазвичай згадують лише JLTV, але й інші кандидати. На початку 2000-х американці активно розвивали концепцію «колісної мобільності», і в центрі цієї ідеї опинилося сімейство Stryker. Найчастіше його згадують як бронетранспортер, але розглядалися і полегшені модифікації, які б замінити «Хамві» у низці завдань. У машин сімейства Stryker був очевидний плюс: висока місткість і серйозний захист, що набагато перевершував легкі броньовики того часу. Наприклад, в Іраку такі якості виглядали вкрай актуальними.
Колісний Stryker.
На практиці ж виявилося, що Stryker занадто важкий і дорогий для ролі універсального тактичного автомобіля. Його розробка підштовхнула військових до розуміння, що кожна машина повинна мати своє місце: важкий бронетранспортер для перевезення великих підрозділів і окрема легка машина для мобільних завдань. Проте досвід зі Stryker відіграв важливу роль. Він показав, що навіть у рамках одного класу можна досягти балансу між швидкістю, захистом і вантажопідйомністю, а отже, майбутнє за різноманіттям платформ, а не за одним універсальним робочим конячком. Цей досвід безпосередньо вплинув формування вимог до JLTV та її гнучкою архітектурі.
3. ITV та Polaris DAGOR для спецназу та десанту
Polaris DAGOR.
Якщо JLTV призначено масового використання, то машини класу ITV і DAGOR створювалися для вузьких завдань. Проект Internally Transportable Vehicle був орієнтований на повітряно-десантні частини. Головна вимога до нього звучала просто: техніка повинна поміщатися у гелікоптер CH-47 або конвертоплан V-22. Саме так народився легкий автомобіль Polaris DAGOR. Він виглядає майже як спортивний баггі, але насправді здатний перевозити дев'ять бійців з екіпіруванням, рухатися пересіченою місцевістю на швидкості понад 90 км/год і при цьому залишатися досить компактним, щоб без проблем вантажитися всередину літальних апаратів.
Polaris DAGOR.
Ці машини не розраховані на фронтову лінію із важкими боями; їх стихія — швидкі рейди, раптові операції та перекидання у важкодоступні райони. На відміну від HMMWV чи JLTV, вони не прагнуть бути універсальними: це інструмент для конкретних завдань, і саме тому спецназ та десантні підрозділи оцінили DAGOR та його аналоги. Військові швидко зрозуміли, що заміна «Хамві» не обов'язково має бути єдиною, а завдання можна ділити між машинами зі своїми особливостями.
4. MRAP та їхня спадщина
Машини MRAP.
Одним із найпомітніших епізодів в історії американської бронетехніки стали MRAP – важкі машини, створені спеціально для захисту від мін та фугасів. В Іраку та Афганістані саме вони стали тимчасовою заміною вразливим HMMWV. Їхня відмінна риса — масивний корпус з V-подібним днищем, яке відхиляло ударну хвилю вибуху в сторони. Солдати цінували MRAP за те, що ці машини реально рятували життя там, де Хамві не витримував підриву.
Машини MRAP.
Але у MRAP були й очевидні мінуси: величезна вага, слабка прохідність за умов пересіченої місцевості та висока вартість експлуатації. То справді був не універсальний позашляховик, а скоріше броньований автобус, створений для конкретних завдань. Проте досвід із MRAP сильно вплинув на вимоги до майбутніх машин: тепер навіть легкий армійський автомобіль повинен мати захист від мін та саморобних вибухових пристроїв. Саме тому JLTV успадкував багато ідей MRAP, але зміг реалізувати їх у більш компактній та мобільній формі.
Ще цікаве з нашого каналу:
«Команч» російською мовою: чому перспективний вертоліт Ка-58 так і не побачив світ
«Хамві» – справжня легенда серед військової техніки. Цей позашляховик із самого початку продемонстрував свої неординарні здібності й у результаті перетворився на цілу родину бойових машин із різноманітним озброєнням та можливостями .