Моє рішення зробити баріатричну операцію: особистий досвід і офіційна інформація

Мене звати Олена, мені 37 років, і я пройшла через шлях, який не побажаєш навіть ворогу — боротьбу з ожирінням. Це історія про вагу, яку я несла не лише фізично, а й емоційно. І про те, як баріатрична хірургія в Україні стала для мене шансом повернути собі повноцінне життя.

Діагноз: морбідне ожиріння

Я роками боролась із зайвою вагою. Мій ІМТ (індекс маси тіла) становив 43. Вже тоді лікарі вголос почали говорити: “Це — морбідне ожиріння”. Я пробувала все: дієти, спорт, таблетки, консультації в ендокринолога. Але щойно я припиняла строгий режим, вага поверталась із подвоєною швидкістю. Втома, біль у суглобах, задишка при підйомі сходами, депресія — все це стало частиною мого щоденного життя.

Що каже медицина?

Вперше про баріатрію я дізналася з сайту bariatr.com.ua. Проте справжній прорив настав, коли я ознайомилася з  Наказом МОЗ України № 427 від 3 березня 2023 року — “Стандарти медичної допомоги ‘Ожиріння у дорослих'”. І знаєте що? Я підходила під усі офіційні показання до проведення операції.

Згідно з документом:

• Якщо ваш ІМТ ≥ 40 кг/м² — хірургія рекомендована, навіть без супутніх хвороб.
• Якщо ІМТ 35–39,9 кг/м², як у мене на початку, — потрібно мати супутні захворювання, наприклад:
  • цукровий діабет 2 типу,
  • артеріальну гіпертензію,
  • апное сну,
  • порушення ліпідного обміну.
• І навіть при ІМТ 30–34,9 операція можлива, якщо є метаболічні або психологічні проблеми, пов’язані з ожирінням.

Я відповідала критеріям. У мене були діабет і постійна депресія. Моя якість життя впала до нуля. Єдине, що мене стримувало — страх.

Внутрішня боротьба і консультації

Перед операцією я пройшла не тільки огляди в ендокринолога й хірурга Емір-Усеінова Таіра, а й обов’язкову психооцінку. Це — ще одна умова, яку встановлює МОЗ. Адже пацієнт має бути психічно стабільним, готовим до змін у способі життя, харчуванні, і навіть у сприйнятті себе. Не можна робити операцію, якщо є:

• тяжка депресія чи психоз,
• зловживання алкоголем чи наркотиками,
• неконтрольовані розлади харчової поведінки.

Психолог підтвердив: я готова. Я ж, зі свого боку, розуміла — це не “чудо-лікування”, а інструмент. Зрештою, результат залежав від мене.

Операція

Я обрала одну з провідних клінік у Києві, де працюють за європейськими стандартами. Мені зробили рукавну резекцію шлунка (Sleeve gastrectomy) — операцію, під час якої видаляють частину шлунка, зменшуючи його об’єм. Відчуття голоду різко знижується, а об’єм їжі, що споживається, стає набагато меншим.

Операція тривала близько 2 годин. Я пробула в стаціонарі 4 дні. Болі були, але терпимі. Найважче почалося потім — новий стиль життя, харчування за годинником, постійна гідратація, вітаміни, обмеження солодкого, алкоголю та борошняного. Але я була готова.

Результати

Через рік:

• Я втратила 37 кг (тепер мій ІМТ — 28).
• Цукор у крові нормалізувався, діабет — у ремісії.
• Я знову піднімаюсь по сходах без задишки.
• Зменшилася тривожність, повернулось бажання жити, працювати, спілкуватися.

Чи всім підходить баріатрія?

Ні. Це рішення потрібно ухвалювати разом із медичними фахівцями. Іноді баріатрія — єдиний шанс, іноді — зайвий ризик. Наприклад, людям із нелікованими виразками, онкологією, вагітним чи з тяжкою серцево-легеневою недостатністю операцію не проводять.

Моє звернення

Багато людей соромляться звертатися за допомогою. Я теж соромилась. Мовчки страждала, поки не зрозуміла — здоров’я важливіше за упередження. Якщо ви або ваші близькі страждаєте від ожиріння, не бійтеся звертатися до фахівців.